Автор
Гавриленко Вікторія
начальник відділу нематеріальної культурної спадщини Сумського обласного науково-методичного центру культури і мистецтв.
Початок та закінчення життєвого шляху людини в традиціях Сумщини (середина - друга половина ХХ століття)
Анотація
Стаття присвячена огляду звичаїв і традицій, пов’язаних з початком та закінченням життєвого шляху людини. Дослідження базується на матеріалах польових записів, здійснених у населених пунктах Сумської області (етнографічно належних до Полтавщини, Слобожанщини, Полісся). Записи представляють спогади інформантів щодо періоду середини – другої половини ХХ ст.
Розвідка складається з двох частин. У першій розглянуто особливості пологів, обрядовості та звичаїв родин, хрестин, пострижин, догляду за дитиною і лікування дитячих хвороб. У середині ХХ ст. пологи здебільшого приймали в лікарнях. Якщо народжували вдома, то зверталися до «баби-повитухи». У випадках, коли пологи були важкими, «баба» слідувала давньому віруванню, за яким необхідно було відкривати вікна, замки та розв’язувати вузли.
У межах відзначення родин відбувалися відвідини породіллі й дитини, «полоскання ніжок» новонародженого. Самобутніми є обряд «заведення в рай», коли бабуся заносила дитину й заводила родичів за святковий стіл, та обряд «засмоктування пупа» дитині. У середині – другій половиніХХ ст. при хрещенні зберігся звичай брати стрічних кумів (особливо, якщо перші діти в родині померли). Хрещені батьки приносили дитину із церкви в новому статусі, тому прийнято було казати: «Брали рожденне, принесли хрещене». На Путивльщині згадують про приготування «бабиної каші» та розбивання горщика задля здоров’я матері та дитини.
Належний розвиток немовляти забезпечували купанням у пахучих травах, «мірянням» рук і ніг, «перерізанням пут», коли дитина робила свої перші кроки. Побутували різні способи лікування дитячих хвороб: носіння до курей від безсоння, виганяння криків, купання в маковинні, вмивання помиями від вроків, усування переляку (у тому числі за допомогою сільських знахарів).
Друга частина статті присвячена поховальним звичаям та обрядам, що стосуються заборон для родичів небіжчика, споряджання покійника, використання свічок-«провідничків». Наведено два зразки ритуальних голосінь. Серед страв на поминальному обіді головною була спеціальна зернова каша («канун», або «коливо»), що обов’язково споживалася всіма родичами. У селі, де проживають етнічні росіяни, зафіксовано звичай випікати поминальне обрядове печиво у формі драбинок («щоб покійник міг дістатися неба»). Цікавий обряд побутував на Буринщині: на роковини по смерті наприкінці поминального обіду гості виходили в сад, вдова погрожувала неродючій яблуні чи груші, а потім кожен випивав ковток горілки.
Ключові слова
родини, хрестини, пострижини, голосіння, поминальний обід.
Джерела та література
- Дмитрук Н. З Нового побуту. Етнографічний вісник. 1926. Кн. 2. С. 31-37.
- Коршак Т. Свята та обряди Охтирського району (з матеріалів фольклорної експедиції). Суми, 1993. 30 с.