Повернутись до журналу

Тема екології природного і культурного середовища у творчості Максима Рильського

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Зборовський Анатолій
Стор.:
18–21
УДК:
82-34:821.161.2
Бібліографічний опис:
Зборовський, А. (2020) Тема екології природного і культурного середовища у творчості Максима Рильського. Матеріали до української етнології, 19 (22), 18–21.

Автор

Зборовський Анатолій

директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею (Ірпінь Київської області, Україна)

 

Тема екології природного і культурного середовища
у творчості Максима Рильського

 

Анотація

Видатний український поет М. Рильський у своїй творчості порівнював збереження рідної мови, культури зі збереженням природи як середовища існування людини.

У статті висвітлено вплив середовища, у якому перебував у дитячі роки М. Рильський, на формування його особистості. Спілкування з видатними діячами української культури й українськими селянами, ознайомлення з українським фольклором, належна освіта і краса української природи – це ті чинники, які сприяли розвитку екологічного світогляду й поетичного таланту М. Рильського. Закладені в дитинстві моральні й естетичні принципи М. Рильський розвивав і в зрілі роки.

Природа, зокрема м. Ірпеня, де поет тривалий час володів дачею, надихала його. Захоплення М. Рильського риболовлею і полюванням було не стільки погонею за мисливськими і рибальськими трофеями, скільки спілкуванням із природою і джерелом натхнення для створення поетичних перлин.

Однак М. Рильському довелося пережити жахливі часи нищення українського етносу й української культури, тотального зросійщення; він також ледве не став жертвою сталінських масових репресій.

Під час деякої лібералізації комуністичного режиму громадський діяч і академік, за можливості, намагався вплинути на партійних вождів, зокрема на М. Хрущова, але безуспішно.

Проте він мав вплив на шанувальників української поезії. М. Рильський у таких віршах, як «Шипшина», «Мова» та інших закликав берегти мову, культуру і природу, наголошував на значенні народної творчості, звідки беруть витоки і література, і музика. Поліглот й ерудит, – М. Рильський, – знаходив у світовій літературі твори, співзвучні його морально-естетичним принципам, і перекладав їх для українського читацького загалу.

Актуальність гуманістичної поезії М. Рильського постійно посилюється і нині, протидіючи руйнівним тенденціям зростання екологічних проблем і дегуманізації людства, що вже набули планетарного масштабу.

У статті використано поезію і публіцистику М. Рильського та його переклад вірша Й.-В. фон Гете, а також спогади сина поета – Б. Рильського.

 

Ключові слова

Максим Рильський, українська поезія, екологія, природа, мова, культура.

 

Джерела та література

  1. Гете Й.-В. Природа і мистецтво / переклад М. Рильського. Рильський М. Зібрання творів: у 20 т. Київ : Наукова думка, 1985. Т. 11. С. 293.
  2. Мандрівник і риболов. Природа у творчості Володимира Свідзінського й Максима Рильського / упоряд. І. Андрусяк. Київ : Факт, 2003.
  3. Рильський Б. Мандрівка в молодість батька. Київ, 2004.
  4. Рильський М. Лірика. Київ : Київська правда, 2005.
  5. Рильський М. Чому я не їжджу на полювання. Рильський М. Зібрання творів : у 20 т. Київ : Наукова думка, 1988. Т. 18. С. 577–584.
© ІМФЕ