Повернутись до журналу

Християнські складники поезії Максима Рильського

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Прилепа Олеся
Стор.:
22–28
УДК:
821.161.2:82-141
Бібліографічний опис:
Прилепа, О. (2020) Християнські складники поезії Максима Рильського. Матеріали до української етнології, 19 (22), 22–28.

Автор

Прилепа Олеся

кандидатка мистецтвознавства, молодша наукова співробітниця відділу музикознавства та етномузикології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8438-1589

 

Християнські складники поезії Максима Рильського

 

Анотація

Поетичний доробок М. Рильського розглянуто під кутом зору втілення в ньому основ християнського віровчення, насамперед христологічних, маріологічних, антропологічних аспектів. В умовах ідеології атеїзму духовним основам життя і, звичайно, творчості, ґрунтованих на християнському світогляді, не було місця. Переживання і перебування у внутрішньому конфлікті з офіційною доктриною спонукали М. Рильського на пошуки нових поетичних засобів самовираження. У статті розкрито деякі творчі форми втілення християнського світобачення М. Рильського, проявлені в його поетичному доробку.

Духовний світ поезії М. Рильського сповнений біблійною, насамперед євангельською, образністю, яка міститься як у відкритих, загальноприйнятих надбаннях духовної культури, так і в прихованих від загалу, завуальованих формах. Однією з магістральних у творах М. Рильського є тема воскресіння. Хоча Воскресіння Христове не знаходить безпосереднього, прямого висвітлення в поета, образ воскресіння (як відродження, оновлення, початок якісно нового життя) періодично проявляється в його творах. У тексті поезій майже щоразу міститься «підказка» – лексема «воскрес» у різних морфологічних формах.

Образи-атрибути євангельських подій М. Рильський вносив у контекст власних творів (образ «Сонця світу» як одного з імен-символів Спасителя в «Пісні про Донбас»; образ стражденної Вірменії, оповитої терновим вінцем, викликає асоціації зі стражданнями Спасителя на хресті у вірші «Вірменія»).

Маріологічна тематика хвилювала душу М. Рильського постійно. За радянської дійсності в його поезії Пресвята Богородиця Марія постала в сокровенних образах-символах: Купина Неопалима (однойменна поема М. Рильського), образ матері з дитям на руках апелює до іконографії Одигітрії – Богоматері з Ісусом-дитям («Мати», «Сікстинська Мадонна»). У вірші «Мати» епітети «пренепорочна», «пресвята» є символами-атрибутами обожненої людської сутності, якою в умовах земного життя була тільки Богородиця Марія.

У низці відвертих, щирих у висловах поезій М. Рильський виявив внутрішній світ людини у правді її гріховного єства, дав рецепти християнської мудрості в боротьбі з гординею («Поете! Будь собі суддею», «Запахла осінь в’ялим тютюном»).

Художнє мовлення деяких поетичних творів М. Рильського містить лексичні форми, вкорінені в християнській культурі східних слов’ян та властиві православній церковнослов’янській гімнографії. Застосування деяких православних молитво-формул в українському перекладі й у формі прихованих цитат спостерігаємо в низці поетичних творів митця (наприклад, вірш-присвята «Україні»). В українському перекладі поет використовував і прямі цитати з православних молитов, зберігши при цьому лексичні форми церковнослов’янського першоджерела: у вірші «До пограбованого дому» застосував цитату «смертю смерть ти поборов» з Пасхального тропаря 5‑го гласу.

Серед поширених у православній гімнографії прийомів побудови вірша М. Рильського приваблювала анафора. Лексика анафор поета має церковнослов’янське коріння (лексеми-анафори «Благословен» у «Слові про рідну матір», «Слава» у вірші «На власний день народження» тощо).

Вищеозвучене вказує на те, що М. Рильський знав богослужбові традиції. Християнська образність в умовах радянської дійсності продовжувала існувати в нових змістових контекстах його поезії.

 

Ключові слова

поезія Максима Рильського, християнська образність, православна гімнографія, цитата, церковнослов’янізми.

 

Джерела та література

  1. Агеєва В. Мистецтво рівноваги: Максим Рильський на тлі епохи. Київ : Книга, 2012. 392 с.
  2. Агеєва В. Тексти з подвійним дном: Що можна прочитати між рядками в письменників сталінської доби. Український тиждень, Тиждень.ua. 30.06.2019. URL : https://tyzhden.ua/teksty-z-podvijnym-dnom/.
  3. Булгаков С., прот. Купина Неопалимая. Опыт догматического истолкования некоторых черт в православном почитании Богоматери. Париж, 1927. 288 с.
  4. Рильський М. Вірші та поеми / упоряд., передмова В. Неділько. Київ : Радянська школа, 1990. 350 с.
  5. Руда Т. Грані великого таланту: Максим Рильський – поет, перекладач, учений : монографія. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2017. 144 с.
  6. Юдкін-Ріпун І. Неокласицизм Максима Рильського як феномен української культури. Студії мистецтвознавчі. 2015. Чис. 3. С. 80–87.
© ІМФЕ