Здобутки та прорахунки перекладів Максима Рильського із сербської народної поезії

Автор

КарацубаМирослава

кандидатка філологічних наук, доцентка, старша наукова співробітниця відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4836-9264

Здобутки та прорахунки перекладів Максима Рильського
із сербської народної поезії

Анотація

Максим Рильський є центральною постаттю серед українських перекладачів зі сербської народної поезії в радянський час. Як відомо, перекладацька діяльність загалом посідає дуже важливе місце у творчому доробку цього видатного українського поета. М. Рильському належать і теоретичні праці в галузі перекладів, де він узагальнив власний перекладацький досвід та висловив цікаві думки з приводу перекладацької діяльності інших українських, польських митців – І. Франка, М. Старицького, П. Грабовського, П. Тичини, М. Бажана, Л. Первомайського, Ю. Тувіма та ін. Йому ж належать і теоретичні праці в галузі перекладів: «Про переклади поетичних творів», «Ще про переклади» тощо. М. Рильський брав участь у колективній доповіді П. Антокольського, М. Ауезова «Проблеми перекладу» на ІІ Всесоюзному з’їзді радянських письменників, відома також його індивідуальна доповідь «Художній переклад з однієї слов’янської мови на іншу» на IV Міжнародному з’їзді славістів 1958 року.

Максим Рильський у своїх нотатках із приводу перекладацької майстерності наполягав на тому, що тільки глибоко особиста робота, тільки глибоко індивідуальний підхід до зображуваного й уподобаного матеріалу сприяє справжній, повноцінній удачі. Відтак важливою є правдивість у відображенні думки й форми оригіналу, ідейна відповідність, естетична точність. М. Рильський висунув принцип творчого підходу до оригіналу, при якому перевагу надано термінові «вірність» перед терміном «точність».

На думку дослідника, приваблений зовнішньою подібністю звучання окремих слів і зворотів, недосвідчений перекладач або перекладач-букваліст починає домагатися абсолютної, буквальної точності в переказі оригіналу, але йому заважає різниця в наголосах і синтаксичній будові.

Для М. Рильського важливим є збереження музичної тональності поетичних рядків оригіналу, він дбайливо ставиться до ключового завдання: майстерного, гармонійного відтворення синтаксичних і фонетичних специфічних ознак, а також стилістичного багатства перекладного тексту за умови його адаптації українською мовою.

Ключові слова

М. Рильський, художній переклад, близькість слов’янських мов, творчий підхід, «точність», «вірність».

Джерела та література

1. Булаховський Л. А. Максим Рильський – поет-патріот. Булаховський Л. А. Твори : в5 т. Київ, 1977. Т. 2. 267 c.
2. Вервес Г. Д. Поет повертається на Батьківщину. Микола Вороний. Твори. Київ, 1989. 132 c.
3. Гуць М. В. Сербохорватська народна пісня на Україні. Київ, 1966. 205 с.
4. Гуць М. Сербська народна пісня в Україні. Київ, 2020. 320 с.
5. Зеров М. У справі віршованого перекладу. Всесвіт. Київ, 1988. № 8. C. 48–54.
6. Рильський М. Вечірні розмови: нариси, статті. Київ : Художня література, 1964. С. 142.
7. Рильський М. Зимові записи. Київ, 1964. 210c.
8. Рильський M. Подорож до Югославії. Вечірній Київ. Київ, 1962. 17.11. С. 3.
9. Рильський М. Про переклади поетичних творів. Ще про переклади (Статті). Рильський М.Твори : в 3 т. Київ, 1955. Т. 3. 403 c.
10. Сербська народна поезія. Київ, 1955. 274 c.
11. Сербські епічні пісні / переклад із сербської М. Рильського. Київ, 1946. 214 c.