Методологічні засади фіксації фольклору в концепції Максима Рильського та її актуальність для сучасної фольклористичної науки

Автор

Шалак Оксана

кандидатка філологічних наук, провідна наукова редакторка редакції наукових видань Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8275-6703

Методологічні засади фіксації фольклору в концепції Максима Рильського
та її актуальність для сучасної фольклористичної науки

Анотація

У наукових розвідках, рецензіях, доповідях М. Рильський розглядав актуальні питання дослідження героїчного епосу, порівняльного вивчення фольклору, виконавства, засадничих принципів видання фольклору, напрямів розвитку фольклористики.

У багатьох своїх статтях, передмовах до збірок фольклору він розкривав проблеми запису фольклорних зразків. Ці методологічні засади, що вибудовують своєрідну концепцію автора, здебільшого актуальні й нині. Він насамперед порушував проблему методики збирання сучасного фольклору – шляхом експедицій і стаціонарних записів. Особливу увагу вчений приділяв окремим жанрам (думам, казкам, пісням літературного походження, робітничому фольклору), що були для нього пріоритетними, та їх фіксації. Серед інших М. Рильський вирізняв тему фольклору Другої світової війни – «доби найтяжчих випробувань і найвеличніших подвигів» (за його словами) і записи з різних регіонів. Попри ідеологічне нашарування окремих постулатів, позначених впливом часу, вони у своїй основі методологічно вивірені та важливі й для сьогочасних наукових засад фіксації фольклору.

Проблема методологічних принципів запису фольклору, пріоритетів у записуванні фольклорних жанрів є однією з найважливіших в українській фольклористиці. М. Рильський, порушивши численні аспекти цього питання, залишив для науки цінні зауваги, що набули згодом розвитку. Методологічні засади вченого – це його своєрідна концепція, принципи, здебільшого актуальні й дотепер. Пріоритети у фіксації певних недостатньо досліджуваних жанрів: казок, дум, пісень літературного походження, робітничого фольклору, запис і вивчення фольклору сучасного, нового, записи з різних регіонів, вивчення народного життя та побуту, на основі якого з’явився той чи інший варіант, – ось найважливіші настанови М. Рильського. Він запровадив поняття сучасного фольклору-«дзеркала». Цей образ, з одного боку, передбачає схоже відображення, з другого, – нетотожне реальному. З одного боку, – правдивість, з другого, – правдивість дзеркальну, тобто обернену, художню.

Ключові слова

фольклористика, жанри фольклору, методи записування, фольклорний зразок.

Джерела та література

1. Бріцина О. Ю. Історія однієї текстологічної дискусії та її сучасне відлуння. М. Рильський і світова культура з погляду сучасності. Міжнародна конференція (Київ, 16–17 березня 1995) : тези доповідей і повідомлень. Київ, 1995.
2. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України : нариси й статті. Львів : Афіша, 2002. 352 с.
3. Рильський М. Вступне слово [до збірника «Українські думи та історичні пісні», Укрдержвидав, 1944]. Зібрання творів : у 20 т. Т. 16. С. 9–13.
4. Рильський М. Голос народу. Зібрання творів : у 20 т. Т. 16. С. 38–40.
5. Рильський М. Заключне слово (на Всесоюзній нараді з питань епосу східнослов’янських народів у Києві 28.V.1955 р.). Зібрання творів : у 20 т. Т. 16. С. 61–63.
6. Рильський М. Золоті розсипи народної мудрості. Зібрання творів : у 20 т. Т. 16. С. 64–82.
7. Рильський М. Песни народа Советской Украины. Зібрання творів : у 20 т. Т. 16. С. 34–37.
8. Рильський М. Поезія і народна творчість про возз’єднання українського народу в єдиній українській радянській державі. Зібрання творів : у 20 т. Т. 16. С. 41–54.
9. Руда Т. П. Фольклор у науковій і художній творчості Максима Рильського. Слов’янський світ : зб. наук. праць. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2011. Вип. 9. С. 7–28.