Повернутись до журналу

Основні та додаткові «свідчення» Максима Рильського в «Опері СВУ»

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Наєнко Михайло
Стор.:
92–95
УДК:
821.161.2:347.99“1931”Рил
Бібліографічний опис:
Наєнко, М. (2020) Основні та додаткові «свідчення» Максима Рильського в «Опері СВУ». Матеріали до української етнології, 19 (22), 92–95.

Автор

Наєнко Михайло

літературознавець, доктор філологічних наук, професор (Київ, Україна).

 

Основні та додаткові «свідчення» Максима Рильського в «Опері СВУ»

 

Анотація

У статті йдеться про перебування Максима Рильського під арештом та його свідчення у справі СВУ («Спілка визволення України»). Поет перебував під слідством півроку і дав письмово одне основне і вісім додаткових свідчень (23 березня – 28 квітня 1931 р.). Автор характеризує ці «свідчення» як самообмову людини, що потрапила під слідство цілком безневинно. Безневинними були й усі учасники так званої СВУ, яку сфабриковано з метою знищення українства в Україні на догоду радянсько-імперській політиці Союзу РСР. Під тиском слідчих посіпак «свідок» Максим Рильський давав і позитивну, і негативну характеристику арештованим підслідним, серед яких були переважно літератори та інші діячі культури. Однак намагався в своїх оцінках бути максимально стриманим і не позбавленим суто людської гідності. У його свідченнях містилася дуже важлива інформація про літературний процес 20‑х років, яка має посутнє значення для літературознавства як науки. Стаття найбільш характерна саме цим, літературознавчим, акцентом у ній та розкриттям сваволі імперського тиску на розвиток літератури в умовах підколоніальної України та людини в ній. Наголошено також на справедливому оскарженні самого судового процесу СВУ та виправданні всіх його учасників. Цинічне радянське судочинство 1989 року визнало вирок щодо засуджених за цим процесом несправедливим. Усіх засуджених було реабілітовано (більшість їх загинула в радянських катівнях), а Максиму Рильському доводилося в тих умовах продовжувати поетичну творчість, яка була нерідко своєрідним самокатуванням поета.

 

Ключові слова

СВУ, сфабриковане судочинство, свідчення, самообмова, «махрові українці», поезія, художня творчість, літературні організації, ідеологічні розходження, вирок, відсутність злочину, неокласики, реабілітація.

 

Джерела та література

  1. Брюховецький В. Микола Зеров. З порога смерті.Письменники України – жертви сталінських репресій. Київ : Радянський письменник, 1991. 496 с.
  2. Леся Українка. Твори в 10 томах. Київ : Держлітвидав України, 1964. Т. 3. 288 с.
  3. Пристайко В., Шаповал Ю. Справа «Спілки визволення України»:Невідомі документи і факти. Київ : INTEL, 1995. 448 с.
  4. Рильський М. Вступне слово. Косинка Григорій. Новели. Київ : Радянський письменник, 1962. 226 с.
© ІМФЕ