Колекція кераміки з Музею Максима Рильського

Автор

Істоміна Галина

кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-3952-013X

Колекція кераміки з Музею Максима Рильського

Анотація

Музей Максима Рильського – один з музеїв у Києві, присвячений українському поету М. Рильському. Колекція кераміки з Музею Максима Рильського вирізняється вишуканістю кольорової гами й досконалістю форм. У Музеї Максима Рильського представлено кераміку різних періодів – від посуду до декоративних речей. У Музеї привертає увагу декоративне барильце. Воно розписане підполивними фарбами. На сіро-блакитному тлі розміщено квітково-виноградний орнамент. Кольорове вирішення фітоморфного орнаменту є достатньо вдалим поєднанням червоно-коричневого, жовтого і світло-зеленого кольорів. Барильце має чотири ніжки. Великі та яскраві квіткові елементи характерні для оздоблення гончарних виробів Опішного. У стилізований квітковий орнамент вплетено грона винограду. Можливо, саме цей мотив надихнув М. Рильського на відомі поетичні рядки «Троянди й виноград, красиве і корисне...». А можливо, об’єктом натхнення слугував інший керамічний витвір – куманець. Навколо його отвору розміщені стилізовані грона винограду, які чергуються з квітами. Такими гронами оздоблено й вишукану ніжку куманця.

Мотив винограду також можна побачити на декоративній тарілці авторства художниці декоративно-ужиткового мистецтва Є. Дмитрієвої (1900–1969). На відміну від мальованих керамічних виробів, декоративну тарілку оздоблено академічним барельєфним зображенням листя і плодів винограду. Ретельне опрацювання барельєфа в цій роботі дозволило обійтися без кольору і блиску поливи, тому декоративна тарілка лише випалена.

Євгенія Дмитрієва подарувала декоративну тарілку Максиму Рильському. Євгенія Михайлівна була давньою приятелькою родини Рильських. Творчість Максима Тадейовича надихала Є. Дмитрієву на створення чудових творів художньої кераміки. Вона створювала декоративні блюда за мотивами поеми М. Рильського «Жага» (1940).

Усі вироби з колекції Музею Максима Рильського вирізняються майстерністю виконання і бездоганним смаком, дуже добре вписуються в інтер’єр вітальні й інших кімнат будинку Максима Тадейовича. Мистецтвознавчий аналіз вибраних творів кераміки свідчить не лише про наукове, поетичне обдарування, але й про відмінний художній смак ученого.

Ключові слова

музей, колекція кераміки,  Максим Рильський,  орнаментальні мотиви, гончарство.

Джерела та література

1. Баран Р. До проблеми формування українського національного стилю в кераміці. Животоки : Статті. Есе. Розвідки. Коломия : Народний дім, 1994. Кн. 7. С. 25.
2. Баран Р. Коломия – центр гончарства. Народний дім. Коломия, 1993. № 1. С. 9–14.
3. Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. Львів : Центр Європи, 2005. С. 29.
4. Блюміна І. М. Дмитрієва Євгенія Михайлівна. ЕСУ. Київ, 2008: Т. 8 : Дл–Дя. С. 12. URL : https://esu.com.ua/article-22106.
5. Ваулин П. К. Художественно-керамическая промышленность в России. Искусство. Живопись. Графика. Художественная печать. Киев, 1912. № 9–10. С. 362.
6. Гоберман Д. Росписи гуцульських гончаров. Ленинград : Искусство, 1972. С. 29.
7. Лащук Ю. П. Українські кахлі ІХ–ХІХ ст. Ужгород : Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ Закарпатського обласного управління по пресі, 1993. С. 67–68.
8. Лащук Ю. П. Покутська кераміка. Опішне : Українське народознавство, 1998. С. 116–117.
9. Народнє мистецтво Галичини й Буковини. Народное искусство Галиціи и Буковины и Земский союз в 1916–1917 годах войны. Киев : Изд. Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского Земского союза; тип. Художественно-ремесленной школы-мастерской печатного дела, 1919. С. 41.
10. Нога О., Шмагало Р. Кераміка Галичини кінця ХІХ– початку ХХ ст. в контексті міжнародних зв’язків: контакти і взаємовпливи. Львів : Логос, 1994. С. 78.
11. Регор Ф. Из Коломыи в Косов. Киевская старина. Киев : Типография «Корчак-Новицкого», 1896. Т. 54. С. 305.
12. Сакович І. В. Народні традиції в українській художній промисловості. Київ : Наукова думка, 1975. 181 с.
13. Смолій Ю. Кахельний і майоліковий завод Йосафата Анджейовського в Києві: власники, виробництво, каталоги. Студії мистецтвознавчі. 2012. № 4. С. 158–173.
14. Спаська Є. Шльонський гончарний круг. Другий етюд із циклу «Чернігівське гончарство». Матеріали до етнології. Київ : Вид. музею антропології та етнології ім. Хв. Вовка Всеукраїнської академії наук, 1929. Вип. II. С. 104–107.
15. Тищенко О. Р. Історія декоративно-прикладного мистецтва України (ХІІ –ХVІІІ ст.). Київ : Либідь, 1992. С. 395, іл.
16. Чегусова З. Кераміка. Історія декоративного мистецтва України : у 5 т. / ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ ; голов. ред. Г. Скрипник. Київ : Вид‑во ІМФЕ, 2016. Т. V. Мистецтво ХХ – початку ХХІ століття. 546 с.