Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика)

Автор

Курочкін Олександр

доктор історичних наук, професор, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https:orcid.org/0000-0002-3365-7266

Весільні обрядові ігри українців (типологія і семантика)

Анотація

Проведене дослідження заповнює істотну прогалину у вивченні розважально-ігрової культури українців. Тривалий час ця проблематика під впливом клерикальної, ідеологічної та моральної цензури залишалася поза увагою вітчизняних науковців.

Зібрані й проаналізовані фольклорно-етнографічні матеріали дають певне уявлення про багатий ігровий репертуар другої – перезв’янської частини народного весілля. Переважно аграрний характер традиційної культури українців пояснює той факт, що головний масив цього репертуару складають ігрові практики, які імітують виробничу діяльність хлібороба (від обробітку землі та збирання врожаю до виготовлення харчових продуктів). У контексті архаїчної свідомості трудові процеси тісно асоціювалися з продуктивно-еротичною магією, покликаною забезпечити щастя й добробут новоствореної сім’ї.

Ігри з яскраво вираженою еротичною символікою та атрибутикою, супроводжувані сороміцьким фольклором і експресивною лексикою, належать до найдавнішого пласту аграрної обрядовості. У традиційній перезві українців цю групу представляють ігри «Товкти ступу», «Забивання кілка» («Чопа»), «Показувати межу» та ін. До категорії імітаційних належать такі ігри, як «Молотити жито» або «Сіяти жито», «Косар», «Коваль», «Мельник», «Токар», «Молотарка», «Комбайн» тощо. У патріархальному українському селі, де носії інших професій, ніж власне хлібороби, складали абсолютну меншість, їх постаті та діяльність наділялись певними сакральними рисами, характерними для представників «чужого світу».

Спостережений нами у весільній звичаєвості прийом ігрового роздягання (оголення) є антитезою карнавального рядження й маскування. Обидві ці ігрові практики виступають традиційними способами перенесення людей в атмосферу свята, де все «догори дригом», не так як у буденному житті.

Історична еволюція весільних обрядів, що тривала багато століть, відбувалася різними шляхами. Одні з них – найбільш варварські й архаїчні, увійшовши в протиріччя з новими умовами життя, відмирали й забувалися. Інші поступово перетворилися на народний самодіяльний театр, характерними ознаками якого виступають гумор, життєвий оптимізм, драматична імпровізація.

Ключові слова

весілля, обряд, гра, традиційні розваги, еротичний фольклор, народний гумор, святкове дозвілля.

Джерела та література

1. Боплан Г. Л. Весільні звичаї українців у першій половині ХVІІ ст. Весілля : у двох книгах / упоряд. Шубравська М. М. (тексти, примітки), Правдюк О. А. (нотний матеріал). Київ : Наукова думка, 1970. Кн. І. С. 63–68.
2. Васютинский Ф. Поучение l‑е на Новый год против уличных свадебных увеселений. Черниговские епархиальные известия. Неофициальная часть. 1883. № 7.
3. Вовк Хв. Шлюбний ритуал та обряди на Україні. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. Київ : Мистецтво, 1995. 335 с.
4. Гейзінга Й. Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури. Київ : Основи, 1994.
5. Гнедич П. А. Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд. Вып. l. Песни обрядовые. Полтава : Полтав. учен. арх. комис., 1915.
6. Гринченко Б. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях : [в 3 т.]. Т. ІІІ. Песни. Чернигов : Тип. губ. земства, 1899.
7. Грінченко Б. Словарь української мови : у 4 т. / зібр. ред. журн. «Киевская Старина» ; упоряд., з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. Київ : Вид-во АН УРСР, 1958–1959. Т. l : А–Ж. 1958. XLII, [2], 494 c.
8. Грушевський М. Історія української літератури : в 6 т., 9 кн. Київ : Либідь, 1993–1995 Т. l [упоряд. В. В. Яременко ; авт. передм. П. П. Кононенко ; прим. Л. Ф. Дунаєвська]. 1993, 389, [2] с. (Літературні пам’ятки України).
9. Доленга-Ходаковський З. Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського (з Галичини, Волині, Поділля, Подніпровщини і Полісся) / [упорядкув., текстологічна інтерпретація і комент. О. І. Дея ; атрибуція автографів і копій та передм. Л. А. Малаш, О. І. Дея]. Київ : Наукова думка, 1974, 780, [1] с.
10. Кримський А. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діялектичного. З географічною мапою та малюнками. Київ, 1930.
11. Курочкін О. Українці в сім’ї європейській. Звичаї, обряди, свята. Київ : Бібліотека українця, 2004. 248 с. : іл.
12. Литвинова-Бартош П. Весільні обряди і звичаї в с. Землянці Глухівського повіту на Чернігівщині. Матеріяли до української етнології : [в 22 т.] / НТШ у Львові, Етногр. коміс. ; за ред. Хв. Вовка. Львів : З друк. НТШ, 1899–1929. Т. 3. 1900. С. 70–173.
13. Медведик П. Село Жабиня на Зборівщині: весілля, народні звичаї та обряди / зібр. нар. пісні та віншівки, зробив описи звичаїв, обрядів і упорядкував П. Медведик. Післямова «Збирач народних перлин». Тернопіль : Лілея, 1996. 222 с. ; портр., ноти. Примітки, паспорти пісень та віншівок С. 218–219.
14. Морозов И. А. Игры народные. Славянские древности : этнолингвистический словарь : в 5 т. Москва, 1999. Т. 2. Д–К. С. 380–386.
15. Нечуй-Левицький І. С. Микола Джеря. Нечуй-Левицький І. С.Зібрання творів : у десяти томах. Київ : Наукова думка, 1965. Т. 3. Прозові твори. 444 с.
16. Нечуй-Левицький І. С. Українські гумористи та штукарі. Нечуй-Левицький І. С.Зібрання творів : у десяти томах. Київ, 1966. Т. 5. Прозові твори / упоряд. О. Мишанич.
17. Павлович Ю. Ю. Весільні обряди Ніженщини та їх зміна в ХХ столітті. р. 1926 // АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Ф. 1‑4. Од. зб. 245. Арк. 4–32.
18. Панеш Э. Х., Ермолов Л. Б. К вопросу классификации игр. Народные игры и игрушки / отв. ред. Г. Н. Симаков ; РАН. МАЭ им. Петра Великого (Кунсткамера). Санкт-Петербург : МАЭ РАН, 2000. С. 10–27.
19. Старков В. Традиційна ігрова культура населення України / НАН України, Ін‑т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ : Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2009. 400 с.
20. Успенский Б. Мифологический аспект русской экспрессивной фразеологии. Анти-мир русской культуры. Язык. Фольклор. Литература. Москва, 1996.
21. Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования : в 7 т. Санкт-Петербург, 1872–1878. Т. 4 : Обряды: родины, крестины, свадьба, похороны / изд. под наблюдением Н. И. Костомарова. Санкт-Петербург : [Тип. В. Киршбаума]. 1877. ХХХ, 713, 45 с. : ноты.
22. Чубинський П. Весілля в селі Бориспіль Переяславського району Полтавської губернії. Записав П. П. Чубинський. Мелодії на ноти поклав М. В. Лисенко. 1877. Весілля : у двох книгах. / упоряд. Шубравська Марія (тексти, примітки), Правдюк Олександр (нотний матеріал). Київ : Наукова думка, 1970. Кн. l.
23. Kolberg O. Pokucie. Czezt І. Dzieła Wszystkie. T. 29. Wrocław ; Poznań, 1962. Ss. XIV, 360, ilustr.