Ікона «Пророк Ілля в пустелі з Житієм і Молінням» кінця ХІІ – початку ХІІІ століття: особливості іконографії та атрибуції

Автор

Бурковська Любов

кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-8034-7511

Ікона «Пророк Ілля в пустелі з Житієм і Молінням»
кінця ХІІ – початку ХІІІ століття: особливості іконографії та атрибуції

Анотація

Ікона «Пророк Ілля в пустелі з Житієм і Молінням» кінця ХІІ – початку ХІІІ ст. із с. Вибут, що біля Пскова, – найдавніша житійна ікона Київської Русі. На тісний зв’язок ікони з давніми візантійськими традиціями вказує її незвична композиція, у якій автор поєднав у межах однієї дошки зображення Іллі в центрі ікони, обабіч і знизу подано сцени його житія, а вгорі представлені Моління з ангелами й апостолами. Це рідкісне сюжетне поєднання, на думку дослідників, навіяне давньою традицією – за схожим принципом розміщували ікони на архітраві вівтарної перегородки у візантійських храмах.

Для структурної побудови пам’ятки існує надзвичайно показова паралель – розміщення фрескового розпису дияконника церкви Успіння Богородиці (1252) у м. Морача (Чорногорія), який подібний до окремого невеликого храму, присвяченого пророку Іллі.

Стилістичний аналіз пам’ятки та візантійська традиція відтворення в центрі житійних ікон давніших одноосібних зображень святих дозволяють припустити, що в середнику досліджуваної ікони відтворено образ, запозичений з монументального розпису якогось зі синайських храмів.

Сьогодні неможливо віднайти і з упевненістю визначити ранній візантійський образ пророка Іллі, який можна було б вважати певною одиницею відліку наступних іконографічно-художніх втілень. Проте загальновідомо, що найважливіша роль у поширенні візантійських ікон на землях Київської Русі належала Києву. З Києво-Печерського монастиря в інші князівства перевозили грецькі ікони та часто запрошували в північні князівства художників. Важливим чинником є також існування в Києві стародавньої Іллінської церкви, де, безсумнівно, були ранні візантійські ікони пророка. Першу згадку про цей храм знаходимо в праці Нестора Літописця «Повість временних літ» – датується 944 роком.

Іконографічний та стилістичний аналіз пам’ятки дає підстави припустити, що в досліджуваній іконі відтворено ранні візантійські традиції, запозичені безпосередньо з певної привізної пам’ятки чи її інтерпретації в київському мистецтві домонгольських часів.

Ключові слова

житійна ікона, клейма, середник, композиція, структура, стиль, іконографія.

Джерела та література

1. Алешковский М. Повесть временных лет : Судьба литературного произведения в древней Руси. Москва : Наука, 1971. 136 с.
2. Бурковська Л. Ікони Святого Миколи в українському малярстві кінця ХІV–ХVІ століть: ґенеза, особливості іконографії та семантики. Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2015. 352 с. : іл., 48 кол. іл.
3. Бурковська Л. Давні українські ікони. Дослідження іконографічних та стильових перетворень в іконописі ХV–ХVІІІ ст. Київ, 2019. 480 с. : іл., 24 кол. іл.
4. Вагнер Г. Проблема жанров в древнерусском искусстве. Москва : Искусство, 1974. 267 с., 32 ил.
5. Гуминский В. Египет и Синай глазами русских паломников. URL : http://www.pravoslavie.ru/put/060218083400.htm.
6. Дмитриевский А. Описание литургических рукописей, хранящихся в библиотеках православного Востока. Петроград, 1917. Т. 3. Ч. 2. 789 с.
7. Живописная Россия: Отечество наше в его земельном, историческом, племенном, экономическом и бытовом значении / [под общ. ред. П. П. Семенова]. Санкт-Петербург : [Тип.] М. О. Вольф, 1881–1901. Т. 1. Ч. 1–2, 470 с.
8. Комашко Н., Саенкова Е. Русская житийная икона. Москва : Книги WAM, 2007. 352 c.
9. Кулакова М. Периоды строительной активности в средневековом Пскове и факторы активизации застройки. Псков в российской и европейской истории (К 1100-летию первого летописного упоминания): Международная научная конференция : в 2 т. Москва : Московский государственный университет печати, 2003. Т. 1. 403 с. : ил.
10. Лазарев В. Русская иконопись от истоков до начала XVI века : в 6 кн. Москва, 1983. 538 с. : ил.
11. Лифшиц Л. Заметки о стиле житийной иконы «Илья Пророк» из села Выбуты близ Пскова первой половины – середины XIII века. Древнерусское искусство. [Вып.:] Русь. Византия. Балканы. XIII в. Санкт-Петербург, 1997. С. 326–343.
12. Миjовиħ П. Теофаниjа у сликарству Мораче. Зборник Светозара Радоjчиħа. Београд, 1969. С. 179–196.
13. Овчинников А.; Кишилов Н. Живопись древнего Пскова XIII–XVI века. [Альбом]. Москва : Издание ГУ Гознака, 1971. 140 с.
14. Петковиħ С. Морача. Београд, 1986. 176 с.
15. Псковская икона XIII–XVI веков [альбом / авт.-сост. Ирина Родникова]. Санкт-Петербург : Аврора, 2007. 124, [3] с.
16. Пуцко В. Ранняя русская житийная икона: проблемы изучения. Древняя Русь. Вопросы медиевистики. Москва, 2014. № 2 (56). С. 21–31.
17. Реформатская М. Об особенностях композиционного построения житийной иконы «Илья Пророк» из села Выбуты. Древнерусское искусство.[Вып.:] Русь. Византия. Балканы. XIII в. Санкт-Петербург, 1997. С. 344–355.
18. Сарабьянов В. Фрески Пскова и начало псковских художественных традиций. Псков в российской и европейской истории (К 1100-летию первого летописного упоминания): Международная научная конференция : в 2 т. / Моск. гос. ун-т печати. Москва : МГУП, 2003. Т. 1. 403 с. : ил.
19. Смирнова Э. Икона Древней Руси. ХI–ХVII века. История иконописи: истоки, традиции, современность. VI–XX века. Москва, 2002. С. 119–164.
20. Этингоф О. Византийские иконы VI – первой половины XIII века в России. Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора искусствоведения. Специальность 17.00.04 – Изобразительное и декоративно-прикладное искусство и архитектура. Москва, 2006. 50 с.
21. Aspra M. Three Thirteenth-Century Sinai Icons of John the Baptist Derived from a Cypriot Model. Medieval Cyprus: Studies in Art, Architecture, and History in Memory of Doula Mouriki, ed. N. P. Ševčenko and C. Moss. Princeton. New York, 1999. Р. 179–193.
22. Byzantium: Faith and Power (1261–1557) / edited by Helen C. Evans. New York, 2004. 658 р. Cat. № 201. P. 341–343.
23. Carr A. The Presentation of an Icon at Mount Sinai. Δελτίον Χριστιανικής Αρχαιολογικής Εταιρείας. 1993–1994. Ser. 4, 17. Р. 239–248. DOI: https://doi.org/10.12681/dchae.1109. DOI: https://doi.org/10.3917/balka.002.0103.
24. Constantinides E. Une icóne historiée de Saint Georges du XIIIе siécle au monastère de Sainte-Catherine du mont Sinai. Древнерусское искусство. Русь. Византия. Балканы. XIII век. Санкт-Петербург, 1997. С. 77–104.
25. Eckenstein L. A History of Sinai. London: Society for promoting Christian knowledge; New York : The Macmillan Co., 1921. 224 р. Р. 158.
26. Grabar A. Les revêtements en or et en argent des icônes byzantines du moyen âge. Venice, 1975. 351 р. P. 159.
27. Mouriki D. Portraits de donateurs et invocations sur les icônes du XIIIe siècle au Sinai. Etudes balkaniques.Cahiers Pierre Belon. Paris, 1995. Vol. 2: Modes de vie et modes de pensée à Byzance II. Actes de la table ronde n°9 – XVIIIe Congrès International d›études byzantines. Moscow, 1990. P. 103–135. № 10, 11.
28. Patterson-Shevchenko N. The Vita Icon and the Painter as Hagiographer. Dumbarton Oaks Papers. Dumbarton Oaks, Trustees for Harvard University, 1999. Vol. 53. P. 149–165. DOI: https://doi.org/10.2307/1291798.
29. Patterson-Shevchenko N. The Life of Saint Nicholas in Byzantine Art. Torino : Bottega D’Erasmo, 1983. 347 p., ill.
30. Stylianou A. and Stylianou J. The Painted Churches of Cyprus. London, 1985. 525 р.
31. Sotiriou G. La sculpture sur bois dans l’art byzantine. Mélanges Charles Diehl: Études sur l›histoire et sur l›art de Byzance. Paris, 1930. Vol. 2: Art. Р. 178–180.
32. Anderson Jeffrey C. The Glory of Byzantium at Sinai. Religious Treasures from the Holy Monastery of St. Catherine. Athens, 1977. 304 р.
33. Weitzmann K. The Mandylion and Constantine Porphyrogennetos. Cahiers Archéologiques. Fin de l’antiquité et Moyen Âge. Paris, 1960. Vol. XI. P. 163–184.
34. Weitzmann K. Icon Painting in the Crusader Kingdom. Dumbarton Oaks Papers. Washington, 1966. Vol. 20. P. 51–83. DOI: https://doi.org/10.2307/1291242.
35. Weitzmann К. Studies in Classical and Byzantine Manuscript Illumination. Chicago ; London, 1971. 346 р.
36. Weitzmann K., Chatzidakis M., Miatev K. and Radojčić S. A treasury of icons. From the Sinai peninsula, Greece, Bulgaria and Yugoslavia. New York : Harry N. Abrams, inc., 1966. CIV pр., 220 b.
37. Weitzmann K. Icon Programs of the 12th and 13th Centuries at Sinai. Δελτίον Χριστιανικής Αρχαιολογικής Εταιρείας. 1986. Ser. 4, 12, Р. 63–116, esp. 94–107. DOI: https://doi.org/10.12681/dchae.947.
38. Weitzmann K., Kessler H. The Frescoes of the Dura Synagogue and Christian Art. Washington (D.C.) : Dumbarton Oaks research library and collection, 1990. XIV, 202 p., 73 pls.