Повернутись до журналу

До історії державних свят народів Європи

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Курочкін Олександр
Стор.:
15–27
УДК:
394.2+398.33]:930.85(4)
DOI:
https://doi.org/10.15407/mue2022.21.015
Бібліографічний опис:
Курочкін, О. (2022) До історії державних свят народів Європи. Матеріали до української етнології, 21 (24), 15–27.
Надійшла:
23.09.2022
Рекомендована до друку:
25.11.2022

Автор

Курочкін Олександр

доктор історичних наук, професор, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-3365-7266

 

До історії державних свят народів Європи

 

Анотація

Свята є важливими культурними маркерами й символічними структурами, які визначають не лише релігійну, але й етнічну ідентичність. У розвинутих суспільствах, до яких належить і Україна, остання неминуче тяжіє до ідентичності державної.

Мета статті полягає в тому, щоб визначити і проаналізувати типологію формування офіційних державних свят народів Європи, корелюючи її із ключовими, доленосними моментами історії кожної національної спільноти. Методологія дослідження базується на міждисциплінарному підході й використанні методу крос-культурного аналізу.

Релігійні свята найстарші й найбільш розповсюджені в європейських народів. Зіставляючи їх діючі святкові системи, реєструємо значну кількість маркерів, пов’язаних із церковним християнським календарем. І це закономірно: упродовж I і II тис. н. е. всі варварські народи Європи перейшли від язичництва до християнства.

Феномен релігійного свята нині переживає в публічній сфері еволюцію від сакралізації до секуляризації. Як і колись, релігійні традиції переплітаються з етнічними, передаючи через механізми пам’яті почуття ідентичності й тяглості культури.

Відродження незалежних держав після краху СРСР викликало хвилю національного й релігійного ренесансу, яка стимулювала повернення людей до своїх історичних коренів, репресованих радянською владою християнських традицій, свят, звичаїв та обрядів.

Велика французька революція 1789 року стала прологом руйнування архаїчної феодально-абсолютистської системи Європи. Воєнні катаклізми й революції ХІХ–ХХ ст. сприяли тому, що багато тронів і королівських династій припинили своє існування й перейшли в розряд пережитків історії. Лише деякі країни Європи змогли примирити традиції з вимогами часу, трансформувавшись у парламентську монархію.

В умовах сучасного інформаційного суспільства свята королівської династії перетворюються на яскраві шоу, які охоче транслюють телебачення та інші ЗМІ.

 

Ключові слова

Європа, нація, держава, монархія, літургійний календар, свято, ритуал, секуляризація.

 

Джерела та література

  1. Альтерматт У. Этнонационализм в Европе. Москва : Российский государственный гуманитарный университет, 2000. 367 с.
  2. Дювіньо Ж. Час для свята. Кур’єр ЮНЕСКО. 1990, лютий.
  3. Курочкін О. Святковий рік українців (від давнини до сучасності). Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2014. 386 с.
  4. Лебединцев А. Русские государи в Киеве (1706–1885). Київ, 1896. 127 с.
  5. Ле Гофф Жак. История Европы, рассказанная детям. Москва : Текст, 2010. 125 с.
  6. Ле Пти Фюте. Путеводитель. Италия. Москва : Авангард, 2002. 288 с.
  7. Назимова А. Монархи Европы. Судьбы династий. Москва : Республика, 1996. 623 с.
  8. Серебрянный Л. Р. Дания. Страны и народы. Зарубежная Европа. Общий обзор. Северная Европа/ Редкол. : В. П. Максаковский, С. А. Токарев (отв. ред.) и др. Москва : Мысль, 1981. 269 с.
  9. Szymanderska H. Polskie tradycje świąteczne. Warszawa : Świat Ksiąźki, 2003. 367 s.
© ІМФЕ