Повернутись до журналу

Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик)

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Балушок Василь
Стор.:
33–45
УДК:
314.113:323.14](477.52/.6)“14/16”
DOI:
https://doi.org/10.15407/mue2022.21.033
Бібліографічний опис:
Балушок, В. (2022) Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах (до витоків рашистських практик). Матеріали до української етнології, 21 (24), 33–45.
Надійшла:
03.11.2022
Рекомендована до друку:
25.11.2022

Автор

Балушок Василь

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1362-8270

 

Етнічні чистки XV–XVII століть на східноукраїнських теренах
(до витоків рашистських практик)

 

Анотація

У статті йдеться про те, як у XV – першій половині XVII ст. Московія змінила етнічний склад Сіверської землі та Верховських (розташовувалися у верхів’ях річки Ока) князівств – тодішніх східних теренів Русі-України – унаслідок масштабних етнічних чисток і подальшого заселення їх московитами. Показано, як у ході загарбницьких практик на зорі формування Російської імперії зароджувалися нинішні методи гібридної війни, з її пропагандою, захопленням територій, грабунками, винищенням і депортацією населення.

Аналізуються недостатньо досліджені події кінця XV – початку XVІІ ст. на сході Русі-України, у Сіверській землі та на її східному рубежі – у Верховських князівствах. Ці терени, які разом з рештою українських земель належали Великому князівству Литовському й були захоплені Московією, заселяли севрюки та дрібні спільноти – мценяни, любучани, козличі та ін. Завдання – простежити риторику правлячих кіл Москви з обґрунтування експансії, а також дослідити дії завойовників під кутом зору виявлення етнічної складової, включно з проведеними завойовниками етнічними чистками. Джерелами слугують посольські документи, літописи, мемуари й щоденники іноземців. Методологію цього історико-­антропологічного дослідження складають напрацювання вчених із вивчення етноцентричних уявлень (Ю. Штаґля, Е. Сміта, О. Толочка) і поведінки «людей війни» домодерних часів (Ф. Контаміна, Н. Яковенко). Результат. У ході московсько-литовських війн, перша з яких (1486–1494) була неоголошеною, Москва для обґрунтування своїх дій широко застосовувала обман та інформаційні диверсії (звинувачення в утисках православ’я тощо), заяви про нібито патримоніальне право на колишні давньоруські землі. Акцентується на взаєминах завойовників та місцевого населення, у яких проявляється протиставлення «свій» – «чужий». Звертається увага на жорстокі навіть для Середньовіччя практики московитів стосовно аборигенів: грабежі, терор, вбивства, захоплення в полон, а ще переманювання на свій бік місцевих князів, анексію та колонізацію земель. Під час другої війни (1500–1503) розграбування уникли лише землі князів, яких щедрими обіцянками й обманом Москва переманила на свій бік. Після анексії Сіверщини її терени стали масово заселятися московитами, що викликало (спільно з утисками автохтонів) незадоволення серед них. Звертається також увага на своєрідний «сепаратизм» севрюків, які під час Смути в Московії на початку XVІІ ст. підтримали Лжедмитріїв, отамана Болотникова, інших самозванців. На це московська влада відповіла жорстоким терором, у ході якого з повсталими розправилися найжахливішим чином. Як результат, терени Сіверщини були спустошені, а рештки автохтонного населення зазнали асиміляції. Висновок. Порівняння загарбницьких практик Росії сьогодні й п’ятсот‑ – трьохсотлітньої давнини, включно з великодержавною демагогією правителів, як виправданням завоювань, і розбійницькою поведінкою підданих, демонструє значну схожість. Це свідчить про те, що виникнення сучасної ідеології рашизму й рашистських практик своїми витоками сягає глибокої давнини, коли майбутня Російська імперія лише почала формуватися.

 

Ключові слова

Сіверська земля, завоювання, етнічна чистка, терор, рашизм.

 

Джерела та література

  1. Акты, относящиеся к истории Западной России. Санкт-Петербург : Тип. II Отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1846. Т. 1. 432 с.
  2. Арутюнов С. А. Народы и культуры: развитие и взаимодействие. Москва : Наука, 1989. 247 с.
  3. Балушок В. Загадкові севрюки: 5. Проблема назви. Територія і стан її заселеності. Сіверянський літопис. 2016. № 6 (132). С. 44–55.
  4. Балушок В. Особливості господарської діяльності севрюків (XIV–XVII ст.). Народна творчість та етнологія. 2017. № 4 (368). С. 41–50.
  5. Балушок В. З історії української етнонімії (від «русинів» до «українців»). Український історичний журнал. 2018. № 2 (539). С. 163–178. DOI: https://doi.org/10.15407/uhj2018.02.163.
  6. Буссов К. Московская хроника 1584–1612. Хроники Смутного времени: Конрад Буссов. Арсений Елассонский. Элиас Геркман. Москва : Фонд С. Дубова, 1998. С. 11–158.
  7. Веселовский С. Б. Ономастикон. Древнерусские имена, прозвища и фамилии. Москва : Наука, 1974. 382 с. URL :.http://www.pseudology.org/state/Onomastikon2.pdf (дата звернення: 31.07.2020).
  8. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. Изд‑е 2‑е. Москва : Искусство, 1984. 350 с.
  9. Дневник событий, относящихся к Смутному времени (16031613 гг.), известный под именем Истории Ложного Дмитрия. Русская историческая библиотека / ред. М. Коялович. Санкт-Петербург, 1872. Т. 1. С. 84–364.
  10. Ісаєвич Я. Україна давня і нова: народ, релігія, культура. Львів : Ін‑т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1996. 334 с.
  11. Колесницкий Н. Ф. Донациональные этнические общности (по материалам средневековой Германии). Расы и народы. Москва : Наука, 1978. Вып 8. С. 21–46.
  12. Контамин Ф. Война в Средние века / пер. c франц. Ю. П. Малинина и др. Санкт-Петербург : Ювента, 2001 416 c.
  13. Кравченко В. В. Харьков / Харкiв: столица Пограничья. Вильнюс : Европейский гуманитарный ун‑т, 2010. 358 с.
  14. Кулаковський П. Роль і значення Путивля в Смоленській війні 1632–1634 рр. URL : http://putivl-zapovidnyk.org/vidannja/rol-i-znachennja-putivlja-v-smolenskij-vijni-1632-1634-rr.php (дата звернення: 11.07.2021).
  15. Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Т. 1 : Полк Стародубский. Киев : Типография К. Н. Милевского, 1888. 522 с.
  16. Левшун Л. Концепт «литвины» в этнокультурном самосознании белорусов. Беларуская думка. 2009. № 11. С. 102–109.
  17. Литовская Метрика. Отдел І. Часть І: Книга записей. Т. І. Русская историческая библиотека. Т. 27 / ред. Иван. И. Лаппо. Санкт-Петербург : Изд. Археогр. комиссии, 1910. ІХ, 38, 150 с.
  18. Масса И. Краткое известие о начале и происхождении современных войн и смут в Московии, cлучившихся до 1610 года за короткое время правления нескольких государей. О начале войн и смут в Московии/ состав. А. Либерман. Москва : Рита-Принт, 1997. C. 13–150.
  19. Полное собрание русских летописей: Т. 8. Продолжение Летописи по Воскресенскому списку / гл. ред. А. Ф. Бычков. Санкт-Петербург : Тип. Э. Праца, 1859. 302 с.
  20. Полное собрание русских летописей: Т. 24. Типографская летопись / под ред. A. А. Шахматова, А. Е. Преснякова ; подгот. С. П. Розанов. Петроград : 2‑я гос. типогр., 1921. [3], 271 с.
  21. Полное собрание русских летописей: Т. 34. Постниковский, Пискаревский, Московский и Бельский летописцы. Москва : Наука, 1978. 304 с.
  22. Ракитин А. С. Севрюки – коренное население Северской земли. URL : http://sivertsi-siver.narod.ru/sevruki.htm (дата звернення: 11.08.2019).
  23. Русина О. В. Сiверська земля у складi Великого князiвства Литовського. Київ : Ін‑т української археографії та джерелознавства НАН України, 1998. 244 с.
  24. Сборник Императорского русского исторического общества / под ред. Г. Ф. Карпова. Санкт-Петербург : Тип. Ф. Елеонского, 1882. Т. 35. Ч. 1. 6, VI, XXII, 870 с., 116 стлб.
  25. Сборник Императорского русского исторического общества / под. ред. С. А. Белокурова. Санкт-Петербург : Тип. Г. Лисснера и Д. Собко, 1912. Т. 137. XX, 809 c.
  26. Сміт Е. Д. Національна ідентичність / з англ. перекл. П. Таращук. Київ : Основи, 1994. 224 с.
  27. Темушев В. Н. Первая московско-литовская пограничная война 1486–1494. Москва : Квадрига, 2013. 239 с.
  28. Толочко О. Образ «чужинця» в картині світу домонгольської Русі. Mediaevalia Ucrainica: ментальність та історія ідей. Київ : Ін-т української археографії та джерелознавства НАН України, 1992. Т. 1. С. 26–46.
  29. Тупиков Н. М. Словарь древнерусских личных собственных имен. Санкт-Петербург : Типография И. Н. Скороходова, 1903. 904 с.
  30. Филарет (Гумилевский Д.). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 6 : Уезды Новгородсеверский, Сосницкий, Городницкий, Конотопский и Борзенский. Чернигов : Земская типография, 1874. 438 с.
  31. Хроника Быховца / отв. ред. М. Н. Тихомиров ; предисл., коммент. и пер. Н. Н. Улащика. Москва : Наука, 1966. 155 с.
  32. Чижикова Л. Н. Русско-украинское пограничье: история и судьбы традиционно-бытовой культуры. Москва : Наука, 1988. 256 с.
  33. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків : у 3 т. / редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. Київ : Наукова думка, 1991. Т. 3. 557 с.
  34. Яковенко Н. М. Нарис iсторii Украïни з найдавнiших часiв до кiнця XVIII ст. Киïв : Генеза, 1997. 380 с.
  35. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVIІ ст. Київ : Критика, 2002. 416 с.
  36. Kuczyński S. M. Ziemie czernihowsko-siewierskie pod rządami Litwy. Warszawa, 1936. 420 s.
  37. Pohl W. Political uses of Ethnicity in early medieval Europe. Ethnicity as a Political Resource: Conceptualizations across Disciplines, Regions, and Periods. Bielefeld : Transcript Verlag. 2015. P. 201–208. DOI: https://doi.org/10.14361/9783839430132-015.
  38. Stagl J. Kulturantropologie und Eurozentrismus. Wiener völkerkundliche Mitteilungen. 1986. Bd. 28. S. 33–66.
© ІМФЕ