Повернутись до журналу

Розвиток вітчизняних локальних монографічних досліджень у контексті світової гуманітаристики в першій половині ХХ століття

Читати публікаціюЧитати публікаціюЗавантажити публікацію
Автори публікації:
Бех Микола
Стор.:
54–63
УДК:
39:[303.433.2:172.16(100)](477)“19”
DOI:
https://doi.org/10.15407/mue2022.21.054
Бібліографічний опис:
Бех, М. (2022) Розвиток вітчизняних локальних монографічних досліджень у контексті світової гуманітаристики в першій половині ХХ століття. Матеріали до української етнології, 21 (24), 54–63.
Надійшла:
21.10.2022
Рекомендована до друку:
25.11.2022

Автор

Бех Микола

кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України.(Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4186-1339

 

Розвиток вітчизняних локальних монографічних досліджень
у контексті світової гуманітаристики в першій половині ХХ століття

 

Анотація

В умовах глибоких суспільних трансформацій в українському селі набувають популярності монографічні дослідження на локальному рівні (вулиці, села, міста, району). Українське село початку ХХІ ст. переживає період змін, остаточно ще не сформувалися соціально-побутові риси та його господарська специфіка. Тому локальні дослідження на даному етапі є актуальними та ефективними. У зв’язку із цим вивчення досвіду попередніх поколінь українських і європейських науковців (представників різних соціо­гуманітарних дисциплін) може бути корисним у формуванні програмних та методологічних підходів для сучасних дослідників українського села.

У статті акцентовано увагу на тому, що протягом 1920–1930-х років у різних країнах (США, Польщі, Угорщині, Румунії) незалежно одне від одного було проведено різносторонні локальні монографічні дослідження. Перед українськими етнологами гостро стояла проблема вивчення й осмислення культурних і побутових особливостей різних локальних груп населення та виявлення складних зв’язків між ними на регіональному й національному рівнях. Основну увагу приділено діяльності народознавчих осередків Української академії наук (Етнографічна комісія, Музей (Кабінет) антропології та етнології ім. Хв. Вовка та ін.). Саме її члени обґрунтували та застосовували методику стаціонарних досліджень локальних територій як основну в своїй дослідницько-пошуковій роботі. Проаналізовано стаціонарний спосіб польової етнографії як головний у процесі збирання та систематизації фактичного матеріалу для монографічного вивчення.

Доведено, що локальні монографічні дослідження стали особливо популярні в 1920–1930‑х роках, у період суспільно-політичних змін світового масштабу. Саме локальна монографія досить важлива й ефективна в переломні періоди чи після них. Стаціонарна етнографія дає змогу визначитися з якісними характеристиками об’єкта дослідження, напрацювати основні параметри наступних масових досліджень. Для дослідників локальних груп спільною була програма на мікропідхід при виборі об’єкта вивчення та виявлення взаємозв’язків між різними явищами (природа, господарство, культура тощо), упевненість у тому, що локальний підхід дозволить краще зрозуміти особливості таких зав’язків.

 

Ключові слова

монографічне дослідження села, етнологія, польова етнографія, стаціонарний спосіб, методи, завдання.

 

Джерела та література

  1. Арсенич П. Етнографічна діяльність Антона Оніщука. Народна творчість та етнографія. Київ, 1989. № 4. С. 22–28. 
  2. Блер Рубл. Прагматизм і плюралізм як рушії розвитку великого міста. Народна творчість та етно­логія. Етнологія США та Канади (спецвипуск). Київ, 2012. № 5. С. 46–59. 
  3. Борисенко В. К. Нарис з історії української етнографії 1920–1930‑х років. Київ : Унісерв, 2002. 88 с. : іл.
  4. Глушко М. С. Методика польового етнографічного дослідження. Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. 228 с. : іл. 
  5. Горленко В. Ф. Нариси з історії української етнографії та російсько-українських етнографічних зв’язків. Київ : Наук. думка, 1964. 248 с. 
  6. Горленко В., Кирчів Р. Історія української етнографії. Київ : Поліграф Консалтинг, 2005. 400 с. 
  7. Дмитрук Н. Монографічне вивчення с. Дідковічі на Волинському Поліссі // АНФРФ ІМФЕ НАН України. Ф. 1–4. Од. зб. 219. Арк. 1–42. 
  8. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края / [под ред. В. Иванова]. Харьков : Издание Харьковского губернского статистического комитета, 1898. Т. 1. 1012 с. 
  9. Загальні відомості про Кабінет для вивчення радянського села при ЕК ВУАН 1929–1933 рр. // АНФРФ ІМФЕ НАН України. Ф. 1‑2 дод. Од. зб. 364. Арк. 2. 
  10. Заглада Н. Відділ монографічного дослідження села (село Старосілля). Київ, 1930. 81 с. : іл. 
  11. Заглада Н. Побут селянської дитини. Матеріали до монографії села Старосілля. Київ, 1929. 180 с.
  12. Иванов В. Современная деревня Харьковской губернии. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Очерки по этнографии края/ [под ред. В. Иванова]. Харьков : Издание Харьковского губернского статистического комитета, 1898. Т. 1. С. І–ХХХІІ.
  13. Кравченко В. Г. Зібрання творів та матеріали з архівної спадщини / упоряд. О. Рубан. Київ : ІМФЕ, 2009. Т. 2. 640 с. іл.
  14. Лобода А. Сучасний стан і чергові завдання української етнографії. Етнографічний вісник. Київ, 1925. Кн. 1. С. 1–11.
  15. Матеріали до етнології кн. 2. Розвітки в галузі етнографії Н. Заглади, Ю. Павловича, С. Цветка, Є. Спаської – матеріали до вивчення // АНФРФ ІМФЕ НАН України. Ф. 43. Од. зб. 174. Арк. 31.
  16. Олтяну А. Розвиток румунської етнології: історія та сучасність. Народна творчість та етнологія. Румунська етнологія (спецвипуск). Київ, 2011. № 2. С. 8–17. 
  17. Оніщук А. Розвідки над народнім побутом (методичні зважання). Побут. Київ, 1928. Ч. 2–3. С. 3–10.
  18. Онуфрійчук К. Міська проблематика в етнологічних дослідженнях кінця ХVІІІ – початку ХХ століття: історіографія питання. Народна творчість та етнологія. Київ, 2014. № 1. С. 123–128. 
  19. Пастущин В. Ю. Дрочево Берестейського району на Поліссі : монографія / [гол. ред. Г. Скрипник ; вступ. ст. В. Борисенко]. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2014. 128 с. іл. 
  20. Петров В. Місце фольклору в краєзнавстві. Етнографічний вісник. Київ, 1925. Кн. 1. С. 12–21.
  21. Петров В. Спроби монографічного дослідження села. Етнографічний вісник. Київ, 1925. Кн. 1. С. 84–89.
  22. Протоколи засідань Етнографічної комісії // АНФРФ ІМФЕ НАН України. Ф. 1‑1 дод. Од. зб. 43. Арк. 49.
  23. Рубан О. Зі спогадів Василя Кравченка (сторінки щоденника). Народна творчість та етнографія. Київ, 2004. № 1–2. С. 39–42. 
  24. Село Андруші. Історико-етнографічний нарис / [за заг. ред Г. Скрипник] ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2016. 256 с. +48 іл. 
  25. Скрипник Г. А. Життєпис та наукова біографія Василя Кравченка. Василь Кравченко : зібрання творів. Київ, 2007. Т. 1. С. 9–26. 
  26. Скрипник Г. А. Етнографічні музеї України. Становлення і розвиток. Київ : Наукова думка, 1989. 301 с. : кол. іл. 
  27. Скрипник Г. Українське етнографічне музеєзнавство. 20–90‑ті рр. ХХ ст. Київ, 1998. 166 с. 
  28. Фэй Сяотун. Китайская деревня глазами этнографа / пер. с кит. В. М. Крюкова. Москва : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1989. 245 с.
  29. Gusti D. La monographie et faction monographique en Roumanie. Paris : Les Editions Domat-Montchrestien, 1937.
© ІМФЕ