«Текст» і «контекст» сновидіння (на матеріалі традиційної культури)

Автор

Темченко Андрій

доктор історичних наук, професор кафедри історії України Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (Черкаси, Україна).

ORCID ID: http://orcid.org/0000-0003-3999-9459

«Текст» і «контекст» сновидіння
(на матеріалі традиційної культури)

Анотація

Вступ. У статті розглянуто «текст» сновидіння, який фіксується в усних переказах і рукописних «сон­никах».

Мета публікації полягає у вивченні процесу формування міфологічного наративу, основу якого складають сновидіння.

Методи дослідження акумулюють засоби наукового пізнання, запозичені з філософії, психології та культурної антропології.

Отримані результати. У традиційній культурі сновидіння сприймається як метаповідомлення, що має бути адаптованим для інших представників соціуму. Трансформація сновидіння на текст відбувається шляхом логічного пояснення малозрозумілих образів сну, тобто візуально-асиметричні видіння підсвідомого ніби «втискуються» в параметри причинно-наслідкової послідовності.

Характерною особливістю різних текстів сновидіння є певна схожість, що пояснюється тим, що вони формуються в спільному ментальному полі культури. У зв’язку із цим їхнє тлумачення відбувається в межах поняттєвого апарату міфологічної картини світу, яка є дуальною. «Типові» сюжети сновидінь і варіанти їхньої інтерпретації містяться в так званих сонниках.

Існування дотепер снотлумачної традиції свідчить про її актуальність і пояснюється потребою сучасників у встановленні «контакту» з невидимим світом з метою «володіння» прихованими знаннями та передбачення майбутнього. У такому разі текст сновидіння набуває діалектних характеристик, оскільки є результатом міфологічного мислення, але одночасно саме продукує ментальні алгоритми. Отже, вербальна трансляція сну розуміється як творення тексту міфу, що може позиціонуватися як власна або колективна історія.

Незважаючи на те, що сучасна культура тяжіє до індивідуалізації і певної ізольованості, сновидіння не завжди сприймається як суто персональне повідомлення, що зумовило виникнення феноменологічних підходів у його трактуванні.

Ключові слова

міф, наратив, образ, обряд, підсвідомість, психіка, «сонник», сновидіння, текст, традиційна культура.

Джерела та література

1. Абрахам К. Сон и миф. Очерки народной психологии / пер. с нем. М. Кадиш. Москва : Книго­издательство «Современные проблемы», 1912. 114 с.
2. Аверинцев С. Архетипы. URL : https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Literat/aver/arhet.php (дата звернення: 11.01.2022).
3. Буякас Т. М., Попов С. А. Феноменологический подход к пониманию сновидений. Консультативная психология и психотерапия. 2012. Т. 20. № 2. С. 66–109. URL : https://psyjournals.ru/mpj/2012/n2/57175.shtml (дата звернення: 11.01.2022).
4. Волков С. Н., Волостнова М. В. Феноменология сновидений: от древней экзегетики до современного экзистенциализма. Вестник Костромского государственного университета им. Н. А. Некрасова. 2009. № 1. С. 156–159. URL : https://cyberleninka.ru/article/n/fenomenologiya-snovideniy-ot-drevney-ekzegetiki-do-sovremennogo-ekzistentsializma/viewer (дата звернення: 11.01.2022).
5. Лазарева А. А. Толкование сновидений в народной культуре. Москва : РГГУ, 2020. 257 с.
6. Нора П. Проблематика мест памяти. Франция-память/ М. Озуф, Ж. де Пюимеж, М. Винок. Санкт-Петербург : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. С. 17–50.
7. Нуркова В. Чем отличается память о снах от памяти о повседневных событиях и как запом­нить яркое сновидение. URL : https://postnauka.ru/faq/91857 (дата звернення: 11.01.2022).
8. Сафронов Е. В. Актуализация «Dream-telling» в похоронно-поминальном обряде (на материале Ульяновской области). Вестник РГГУ. Серия: Литературоведение. Языкознание. Культуро­логия. 2009. С. 159–167.
9. Томилин К. А. Вокруг трепещет пульс вселенной: А. Л. Чижевский. Философия русского космизма. Москва : Фонд «Новое тысячелетие», 1996. С. 164–180. URL : http://old.ihst.ru/personal/tomilin/papers/chijevsky.htm (дата звернення: 11.01.2022).
10. Українська усна снотлумачна традиція початку ХХ ст. (розвідки і тексти) / упоряд. Т. М. Шевчук, Я. В. Ставицька. Київ : Дуліби, 2017. 224 c.
11. Успенский Б. А. История и семиотика. Избранные труды : в 2 т. Москва, 1994. Т. 1. URL : https://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Ysp/01.php (дата звернення: 11.01.2022).
12. Carey K. Morewedge, Michael I. Norton. When dreaming is believing: The (motivated) interpretation of dreams. Journal of Personality and Social Psychology. 2009. Vol. 96. Iss. 2. P. 249–264. DOI: https://doi.org/10.1037/a0013264.
13. Domhoff G. W. The misinterpretation of dreams. American Scientist. 2000. 88 (2). Р. 175–178.
14. Kaivǿla-Bregenhǿj A. Dreams as Folkore. Fabula. New York, 1993. P. 211–224. DOI: https://doi.org/10.1515/fabl.1993.34.3-4.211.
15. Kilborne B. «On classifying dreams». Dreaming: Anthropological and Psychological Interpretations / Barbara Tedlock (ed.). 1987. 249 p.
16. Moving Dream Theory Beyond Freud and Jung G. William Domhoff University of California, Santa Cruz. URL : https://dreams.ucsc.edu/Library/domhoff_2000d.html (дата звернення: 11.01.2022).
17. Singh Simon, Ernst Edzard. Trick or Treatment?Alternative Medicine on Trial. London : Bantam, 2008. P. 287–288.
18. Swain T. Place for Strangers: Towards a History of Australian Aboriginal Being. New York : Cambridge University Press, 1993. 303 p. DOI: https://doi.org/10.1017/CBO9780511552175.
19. Tedlock B. The new anthropology of dreaming. Dreams: A reader on religious, cultural, and psychological dimensions of dreaming / K. Bulkeley (Ed.). 2001. P. 249–264. DOI: https://doi.org/10.1007/978-1-137-08545-0_17.