Автор
Юдкін-Ріпун Ігор
доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, провідний науковий співробітник відділу екранно-сценічних мистецтв і культурології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: 0000-0002-4616-302X
Прислів’я чи приказка: терміни пареміології у висвітленні мереології
Анотація
Ідіоматика прислів’їв спирається на частковості, позначені меронімами, що піддаються множинним семантичним переходам, які позначаються поняттям металепсис. Концепція металепсису істотно допомагає з’ясуванню відмінностей прислів’їв від приказок, що належать до універсальних категорій пареміології. На противагу метафорі як стислому порівнянню з узагальнюючими імплікаціями риторична фігура металепсису не тягне за собою таких імплікацій, а відтак залишається на рівні абстракції ізоляції без генералізації. Саме комбінації синекдох і метонімій забезпечують множинні семантичні переходи, а отже, переосмислення відособлених значущих часткових деталей, позначених меронімами. Під цим оглядом приказки можуть розглядатися як такі, що вказують на вирішальні частковості, тоді як прислів’я розвивають семантичні переходи, які звідси виводяться. Мереологія пов’язує ці характеристичні деталі із суб’єктно-об’єктним відношенням, де деталі переосмислюються як приналежні до цілого як активного суб’єкта за способом синекдохи.
Своєю чергою взаємні відсилання деталей одна до одної роблять метонімію базою, що служить множинним семантичним переходам у об’єктному полі ситуативних обставин вислову. Це уможливлює розширення інтерпретаційного поля прислів’їв, виправдовуючи відтак їхнє давнє розуміння як алегорій. Відповідно, прислів’я можуть конвертуватися в загадки, прибираючи проблемний модус вислову, натомість приказки залишаються констатуючими твердженнями. Мінімальний обсяг семантичних трансформацій у рамках приказок уможливлює переосмислення меронімів як позначень частковостей з урахуванням їхньої функціональної залежності від цілої текстової ситуації. Відкриваються можливості виявлення перетворень меронімів на ситуативні антоніми через протиставлення частковостей у мовній картині світу.
Ключові слова
ідіома, діатеза, металепсис, меронім, антонім, синекдоха.
Джерела та література
- Крикманн, А. 1001 вопрос по поводу логической структуры пословиц. Kodikas – Code – Ars semeiotica. An International Journal of Semiotics. 1984. V. 7. N 3–4. Р. 387–408.
- Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф. Труды по языкознанию. Москва : Изд. Московского университета, 1982. 482 с.
- Номис М. Українські приказки, прислів’я і таке інше. Київ : Либідь, 1993. 768 с.
- Прислів’я та приказки. Природа. Господарська діяльність людини / упоряд. М. М. Пазяк. Київ : Наукова думка, 1989. 480 с. (Українська народна творчість).
- Прислів’я та приказки. Людина. Родинне життя. Риси характеру / упоряд. М. М. Пазяк. Київ : Наукова думка, 1990. 528 с. (Українська народна творчість).
- Прислів’я та приказки. Взаємини між людьми / упоряд. М. М. Пазяк. Київ : Наукова думка, 1991. 440 с. (Українська народна творчість).
- Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови. Київ : Наукова думка, 1973. 280 с.
- Юдкін-Ріпун І. Феноменологія культури як методологія інтерпретації. Київ : Інститут культурології НАМ України, 2020. 352 с.
- Юдкін-Ріпун І. Предметний зміст художнього тексту: від феноменології до мереології. Культурологічна думка. 2021. № 20. С. 22–34.
- Krikmann A. Some Difficulties Arising at Semantic Classifying of Proverbs. Proverbium: Bulletin d’Information sur les Recherches Parémiologiques. 1974. № 23. Р. 865–879.
- Yudkin-Ripun I. Aphoristic Foundations of Dramatic and Lyrical Poetry. Kyiv : Osvita Ukrainy, 2013. 444 p. (National Academy of Arts of Ukraine. Institute of Culturology).
- Zumthor P. Przysłowie jako epiphonem. Pamiętnik literacki. 1978. N 4. S. 315–331.