Магічні елементи в похоронному обряді на Звиногородщині [архівний матеріал] / з Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України ; підготували до друку С. Яковенко, О. Таран ; анотація О. Таран ; опрацювання списків літератури С. Яковенко та О. Таран ; додатки підготував О. Дєдуш

Магічні елементи в похоронному обряді на Звиногородщині
[архівний матеріал]

Анотація

Дмитро Артемович Маломуж (1893–?) – збирач фольклорно-етнографічних матеріалів зі Звенигородщини. Упродовж 1920-х років спочатку як аспірант Науково-дослідної катедри історії України, а з 1925 року – співробітник Археологічного кабінету ВУАН, був активним кореспондентом Етнографічної комісії ВУАН. На жаль, не збереглося його «Анкети дописувача ВУАН», з якої можна було б з’ясувати інформацію біографічного характеру. Проте завдяки генеалогічному вивченню родинного дерева Тараса Шевченка, родичем якого був Дмитро Маломуж, кандидату історичних наук, науковому співробітнику Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів (АНФРФ) ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України Олексію Дєдушу вдалося уточнити окремі факти біографії етнолога, які публікуються наприкінці запропонованого архівного матеріалу окремим додатком.

Коло наукових зацікавлень Д. Маломужа становили обряди, пов’язані з перебігом похоронних ритуалів, їх походженням. Він досліджував також еволюцію та адаптативні форми окремих обрядових елементів; символіку вогню, води, землі – стихій, поклоніння яким входило до основних магічних елементів навколопохоронних обрядодій.

В Архівних наукових фондах рукописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України зберігаються два його рукописи: «Магічні елементи похоронного обряду на Звиногородщині [Звенигородщині]», датована 1925 роком, та «Магічні елементи в похоронному обряді на Звенигородщині в порівняльному освітленні», без дати. Ймовірно, рукопис першої статті готувався до публікації, оскільки зберіг редакторську правку, але через певні невідомі нам обставини не був опублікований у жодному із часописів етнологічного спрямування – «Етнографічному віснику», «Побуті» (офіційному органі Всеукраїнського етнографічного товариства), Бюлетні Кабінету антропології та етнології імені Хв. Вовка та ін.

У 2025 році виповнюється 100 років, відколи рукопис науковця зберігається в АНФРФ ІМФЕ. Упродовж тривалого часу українські та зарубіжні етнографи й фольклористи користувалися науковим доробком Д. Маломужа; наразі ж цією публікацією надаємо голос автору.

Уточненням іноземних джерел та підготовкою матеріалу до друку займалася Світлана Яковенко – редакторка австралійського українознавчого видавництва «Sova Books». Англомовний переклад статті побачить світ 2026 року в збірнику, присвяченому традиційній поховально-поминальній обрядовості українців. Для зручності читання вона перенесла посторінкові посилання автора та використані ним джерела, подаючи їх у дужках одразу після цитати. За переліком згаданих Д. Маломужем праць вона також сформувала список джерел та літератури, що подається в кінці цього матеріалу.

Рукопис статті «Магічні елементи в похоронному обряді на Звенигородщині» (36 арк.) містить також машинописний варіант, разом одиниця зберігання становить 66 аркушів. Аркуші 32–35, присвячені магічним уявленням, пов’язаним із землею, на жаль, не збереглися. Рукописні матеріали містять перекреслені фрагменти – це, очевидно, авторська редакція, яку ми для зручності позначаємо курсивом. Основою для написання статті Д. Маломужа стали фольклорно-етнографічні матеріали, записані ним у с. Керелівка (сучасне с. Шевченкове Звенигородського р-ну Черкаської обл.) та сусідніх селах. Для порівняння автор користувався широким колом доступних на той час вітчизняних та зарубіжних джерел, що свідчить про його високий рівень фахової підготовки.

Структурно стаття складається зі вступу, аналізу окремих похоронних атрибутів, які, на думку автора, складають основу похоронного обряду та несуть магічне навантаження, змісту якого сучасники вже не можуть раціонально пояснити або інтерпретують по-своєму. Найхарактернішими магічними елементами похоронного обряду Д. Маломуж вбачає вогонь (світло/свічку), воду, хліб (жито), сіль, покуть (як сакральне місце життєвого простору хати), поріг, пір’я, гроші, домовину, пута. До магічних уявлень він відносить також певні обрядодії, такі як підкурювання зіллям та зривання стелі для полегшення настання стану смерті, ритуальне значення червоного кольору в контексті жалоби. Зупиняється автор і на вірі в магічну силу мерця «зупиняти / забирати» хвороби чи добробут. Значна частина дослідження Д. Маломужа присвячена уявленням про душу та супровідним віруванням і прикметам.

Висновок. Докладно описуючи всі перераховані вище складові похоронного обряду, на широкому порівняльному етнографічному матеріалі Д. Маломуж доходить висновку про стійкість «магічних» елементів у традиційному поховальному комплексі українців, а їх побутування «спрямоване проти знешкодження лихих сил, що спілкуються з померлими – живим людям. Засоби знешкодження – задобрити мертвого (його духа), виконавши всі приписані обряди й бажання небіжчикові, і цим не обурити його проти себе; застерегтися». Отже, наукова розвідка Д. Маломужа яскраво ілюструє тогочасний рівень теоретичних наукових пошуків українських етнологів.

Ключові слова

етнографія, поховальна обрядовість, магія, ритуал, жалоба, вогонь.

Джерела та література

1. Александров А., Лобанов С. Заметки из путешествия по Дагестану. Этнографическое обозрение. 1910. № 1–2. С. 155–169.
2. Беньковский И. Мак в народной демонологии на Волыни. Киевская Старина. 1905. № 4. С. 34–36.
3. Беньковский И. Смерть, погребение и загробная жизнь по понятиям и верованиям народа. Киевская Старина. 1896. Т. 54. № 9. С. 229–261.
4. Бюхер К. Работа и ритм / пер. с нем. [Москва] : Новая Москва, 1923. 3 –326, [3] с.
5. Васильев М. К малорусским похоронным обрядам. Киевская Старина. 1889. № 10. С. 635–637.
6. Васильев М. Малорусские похоронные обряды и поверья. Киевская Старина. 1890. № 8. С. 317–323.
7. Волков Ф. Этнографические особенности украинского народа. Украинский народ в его прошлом и настоящем: [в 2 т.] Санкт-Петербург : Тип. т-ва «Общественная Польза», 1916. Т. 2. С. 361–707.
8. Грушевський М. Історія України-Руси. Київ : З Друкарні Першої Спілки, 1913. Т. 1. 648 с.
9. Грушевський М. Історія української літератури. Київ ; Львів : З друкарнї Наукового Товариства Імени Шевченка, 1923. Т. 1. 360 с.
10. Гнатюк В. Похоронні звичаї та обряди. Етнографічний збірник. 1912. Т. 31–32. Ч. 2. С. 131–424.
11. Данилов В. Красный траур в малорусском погребальном обряде. Киевская Старина. 1909. Т. 18. С. 31–37.
12. Котляревский А. О погребальных обычаях языческих славян. Москва : К. А. Попов, 1868. 252 с.
13. Ленчевский Л. Похоронные обряды и поверья в Староконстантиновском у[езде] Волынской губ. Киевская Старина. 1899. № 7. С. 70–78.
14. Ліпперт Ю. Історія культури : в трьох нарисах / переклад П. Дятлова, Хв. Мойси. Нью-Йорк ; Відень ; Львів ; Київ : Культура, 1922. 400 с.
15. Неуступов А. Следы почитания огня в Кадниковском уезде. Этнографическое обозрение. 1913. № 1–2. С. 245–247.
16. Сумцов Н. Культурные переживания: Обрядовое прикосновение к земле. Киевская Старина. 1890. № 1. С. 73–74.
17. Чубинский П. (ред). Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским Географическим Обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования : [в 7 т.] Т. 4 : Обряды: родины, крестины, свадьба, похороны. Санкт-Петербург : Тип. В. Киршбаума, 1877. XXX, 713, 45 c. : ноты.
18. Шантепи де ла Соссе П. Д. (ред.), И. И. М. де-Грот, Г. О. Ланге, Фридрих Иеремиас, И. И. П. Валетон мл., М. Т. Гутсма. Иллюстрированная история религий : в 2 т. Санкт-Петербург : Вестник Знания (В. Битнера), 1913. Т. 1.
19. Шурц Г. История первобытной культуры / вновь сверенный с подлинником и испр. пер. с нем.: в 2 вып. Москва : Ком. ун-т им. Я. М. Свердлова, 1923. Вып. 2.
20. Ящуржинский Х. Остатки языческих обрядов, сохранившихся в малорусских погребениях. Киевская Старина. 1890. № 1. С. 130–132.
21. Hartknoch Ch. Alt- und Neues Preussen, Oder Preussischer Historien Zwey Theile. Hallervorden, Königsberg & Leipzig ; Andreae, Frankfurt & Leipzig, 1684.
22. Rademacher C. Die Heideterrasse Zwischen Rheinebene, Acher Und Sülz (Wahner Heide). Leipzig, 1927.
23. Samter E. Geburt, Hochzeit und Tod: Beiträge zur vergleichenden Volkskunde. Leipzig : B. G. Teubner, 1911.
24. Wuttke A. Der deutsche Volksaberglaube der Gegenwart. Agentur des Rauhen Hauses, Hamburg, 1860.

Конфлікт інтересів

Упорядниці та автор Додатку не мають потенційного конфлікту інтересів, який би міг вплинути на рішення про опублікування цього матеріалу.

Використання штучного інтелекту

Не використовувався.