«Всі баришні були в чорному повдіваті»: Василь Доманицький в історії та спогадах жителів села Колодисте

Автор

Павленко Марина

кандидатка педагогічних наук, доцентка, членкиня Національної спілки письменників України (Умань, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-2456-5877

«Всі баришні були в чорному повдіваті»:
Василь Доманицький в історії та спогадах жителів села Колодисте

Анотація

У статті вперше всебічно розглянуто роль діяльності українського літературознавця, письменника, історика, фольклориста, публіциста, археолога, громадсько-політичного діяча, кооператора Василя Доманицького в його рідному селі Колодисте (тодішня Київщина, нині – Черкащина).

Насамперед ідеться про те, що від 1905 року Василь Доманицький заснував у Колодистому унікальний на той час Народний дім, у якому містилися створені ним же кредитно-споживча прибуткова спілка, банк, читальня, театр, каса взаємодопомоги тощо.

У Народному домі збиралися селяни з довколишніх сіл, започаткувавши новий спосіб життя, фінансування й різноманітну роботу: від сільськогосподарської (селяни спільно купували реманент і використовували його по черзі, застосовували найновіші технології в рослинництві й тваринництві – про це йшлося  у спеціально виданих Василем Доманицьким брошурах українською мовою) – до культурно-просвітницької та політичної (селяни зуміли уникнути єврейських погромів і навіть навчилися висувати своїх кандидатів на центральні вибори).

Авторитет особистості Василя Доманицького серед селян був аж такий потужний, що розвиток усіх перелічених галузей відбувався неймовірно швидкими темпами. Свідомість і згуртованість працівників, а також прибутки селянської спілки настільки зміцніли, що це загрожувало імперському режиму «підривом». Тож невдовзі, ховаючись від поліції, Василь Доманицький був змушений виїхати з України. Проте навіть за таких умов його справа розвивалася й процвітала аж до більшовицького перевороту 1917 року.

Важливою частиною розвідки є польове дослідження, опитування респондентів – мешканців Колодистого, проведене авторкою 2011 року, а уточнене-вивірене – 2024 року, з якого постає образ Василя Доманицького не лише в описах його сучасників, але й у спогадах, переказах і навіть легендах прийдешніх поколінь. Вони є важливим і цікавим доповненням зворушливого образу вченого-кооператора, який прожив лише 33 роки, але залишив невичерпну спадщину, зокрема, в історії Колодистого та України.

Ключові слова

Василь Доманицький, Україна, с. Колодисте, пам’ять, Народний дім, кооперація, праця, просвітництво, культура, вдячність.

Джерела та література

1. Доманицький В. З науково-творчої спадщини. Статті, нариси, рецензії. У 2 кн. Кн. 1. Черкаси : видавець Чабаненко Ю. 2010, 440 с.
2. Історія села Колодисте. Машинопис. Архів Колодистенської селищної ради.
3. Павленко С. «Не менш Грушевського» (Про «Історію України-Русі» М. Аркаса і Василя Доманицького). Колос. 1990. 20 груд.
4. Поліщук Ю. Спогади про минуле. Нариси по історії села Колодисте, Тальнівського району, Черкаської області. Машинопис. Архів Колодистенського селищного Будинку культури.
5. Чистому серцем. Пам’яти Василя Доманицького / упоряд. В. Поліщук. Черкаси : видавець Ю. Чабаненко, 2010. 174 с.