«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки в життєтворчості Максима Рильського

Автор

Боса Любов

кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5381-8151

«Територія свободи»: природні та культурні пам’ятки
в життєтворчості Максима Рильського

Анотація

У статті на основі опублікованих і неопублікованих джерел розглянуто звернення видатного поета, вченого М. Рильського у власній життєтворчості до проблем збереження природних і культурних пам’яток. Здійснено спостереження з антропологічної перспективи сучасного стану «живої пам’яті» про перебування поета в м. Ірпені.

Авторка стверджує, що поет і вчений через відповідні категорії апелює до читача, порушивши важливу тему внутрішньої свободи людини в закритому суспільстві. Природна і культурна спадщина України була для М. Рильського тим своєрідним вільним простором, через який він намагався реалізувати свої творчі й національно-громадські плани в обмежених умовах радянського тоталітаризму. Відомо, що неодноразово поета звинувачували в ескапізмові, втечі від реального життя (зокрема в просторово-пейзажній ліриці). Однак у життєтворчості М. Рильського віднайдено чимало фактів, коли поезія була живим відгуком на реальні події та зливалася з його вчинками щодо збереження природно-культурних пам’яток. З‑поміж іншого, митець переймався проблемою неправомірного втручання у природні ландшафти, потребою надання заповідності культурно-природним пам’яткам, збереження пам’яті про українських корифеїв тощо. На підтвердження цього авторкою залучені епістолярна спадщина М. Рильського і спогади про нього. Щодо сучасного стану функціонування культурної пам’яті про власне М. Рильського і його кола однодумців у м. Ірпені, було здійснено експрес-опитування жителів краю, яке виявило їхню недостатню обізнаність і нагальну потребу цілеспрямованої діяльності місцевої спільноти в підтримці культурної та природної спадщини Приірпіння.

Ключові слова

Максим Рильський, життєтворчість, культурні пам’ятки, природні пам’ятки, ландшафт, пам’ять, Хутір Надія, Ірпінь.

Джерела та література

1. ВольвачФ. Спомини про друга та його час. Кримська світлиця. 2012. № 23, 24.
2. КлейнИ. Беломорканал. Литература и пропаганда в сталинское время. НЛО. 2005. № 1 (71). С. 240.
3. КуценкоЛ. Стежками хутора «Надія». Кіровоград, 2007. 47 с. : фото. кол.
4. На кордоні з мегаполісом: київське передмістя в антропологічній оптиці (кейс м.Ірпінь) : колект. монографія / наук. ред., упоряд. О. Овсіюк. Київ, 2019. 159 с.
5. РудаТ. Грані великого таланту: Максим Рильський – поет, перекладач, учений. Київ, 2017. 144 с.
6. РильськийБ. Мандрівка в молодість батька. Київ, 2004. 144 c. : фот.
7. РильськийМ. Зібрання творів : у 20 т. Київ, 1983–1990. Т. 20. 896 с.
8. РильськийМ. Зібрання творів : у 20 т. Київ, 1983–1990. Т. 19. 704 с.
9. СмоленчукМ. Незабутній Максим Тадейович. Наукові записки. Кіровоград, 2002. Вип. 47. (Сер. «Філологічні науки» літературознавство). С. 5–11.
10. СмоленчукМ. Хутір Надія: Держ. заповідник, садиба-музей І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича). Дніпропетровськ, 1967. 20 с.
11. ЮдкінІ. Неокласицизм М. Рильського: рефлексія історії. Формування визначників української культури. Київ, 2008. С. 87–106.
12. Ющенко О. З любов’ю до людей. Зі спогадів про Максима Рильського. Народна творчість та етнографія. 2004. № 3. С. 58–61.