Діяльність Максима Рильського в науковому та популяризаторському контекстах українського казкознавства

Автор

Карпенко Світлана

кандидатка філологічних наук, доцентка, завідувачка кафедри славістичної філології, педагогіки та методики викладання Білоцерківського національного аграрного університету (Біла Церква Київської області, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0700-2036

Діяльність Максима Рильського в науковому
та популяризаторському контекстах українського казкознавства

Анотація

Максима Рильського вважають теоретиком української фольклористики, гарантом наукової термінології та методології. Його редакторська діяльність над збірниками народних казок у перекладах, написання науково-популярних передмов, участь у науково-публічних дискусіях стали важливим надбанням сучасного казкознавства. Українське казкознавство ХХ ст. формувалося під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, що передбачали як взаємодію фольклористичних шкіл і методологій між собою, так і міждисциплінарний контекст. Окрім того, досить впливовою була роль М. Рильського і у формуванні термінологічної основи етнографії, фольклористики й мистецтвознавства, у встановленні орієнтирів для перспектив збільшення кількості напрацювань на кшталт підручників, посібників, монографій та збірників зразків народної творчості, зокрема казок. Наукова діяльність фольклористів-казкознавців радянського періоду мала низку позитивних чинників, що вплинули на формування сучасних методів дослідження жанрів малої епіки, наративу, критерій організації структури наукоємних збірників зразків народної казки. У статті також розглянуто основні напрацювання науковців-казкознавців, опубліковані впродовж років, коли М. Рильський очолював Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Акцентовано на проблематиці й дискурсі навколо фольклорних збірників казок, адже за період очільництва М. Рильським Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР та після нього академічна школа сучасного казкознавства працювала над такими темами, як архаїчність жанру казки, тісний зв’язок з дохристиянськими віруваннями, календарними обрядами, подібність мотивів і сюжетів казок різних народів світу, розгляд фольклору народів світу як джерела до розуміння особливих рис нації. Подано прізвища науковців, які в дисертаціях, монографіях, посібниках та програмах вивчали народну казку. Ми дійшли висновків щодо генези досліджень казкової епіки, які сформували наукову школу казкознавства, представлену Г. Сухобрус, В. Юзвенко, І. Березовським, О. Бріциною, Л. Мушкетик.

Ключові слова

народна казка, казкознавство, збірники казок, мала епіка.

Джерела та література

1. Березовський І. Розкішна гілка казкового епосу на Україні. Казки про тварин. Київ, 1986. С. 5.
2. Березовський І. П. Іван Манжура (Нарис життя і діяльності). Київ : Вид‑во АН УРСР, 1962. 124 с.
3. ЄршовП. «Горбоконик». Рильський М. Твори у 20 томах. Київ : Вид‑во АН УРСР. Т. 5. Поетичні переклади. С. 370–430.
4. Карпенко С. Д. Міфологічні мотиви в українських народних казках про тварин. Біла Церква : Білоцерківдрук, 2008. 170 с.
5. Мудрий оповідач: Українські народні казки, байки, притчі та анекдоти / упоряд. і передм. І. Березовського. Київ : Вид‑во АН УРСР, 1962. 240 с.
6. Мушкетик Л. Г. Антропоцентризм народної казки Українських Карпат: оповідна традиція українців та угорців: автореф. дис. ... д‑ра філол. наук : 10.01.07 / Л. Г. Мушкетик; НАН України, Ін‑т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. Київ, 2011. 40 с.
7. Одоєвський В. «Мороз Іванович». Одоєвський В. Ф. Мороз Іванович: казка / пер. з рос. М. Рильського. Київ, 1982. 15 с.
8. Основні проблеми розвитку фольклористики та етнографії в Українській РСР: Проект для обговорення / АН УРСР Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Київ : Вид‑во АН УРСР, 1958. 52 с.
9. Пушкін О. «Казка про золотого півника» та «Казка про попа та наймита його Балду» / пер. М. Рильського. Пушкін О. Твори в чотирьох томах. Т. 2. Поеми, казки. Київ, 1952 р. 404 с. С. 331–338, 395–402.
10. Рильський М. Зібрання творів у 20‑ти томах. Київ, 1987. Т. 16. С. 164.
11. Сюжетний покажчик українських народних казок / упоряд., вступ. стаття, післямова та переклад з російської к. філол. н., доц. С. Д. Карпенко. За матеріалами фотокопії рукопису М. П. Андрєєва / за ред. доктора філол. наук, професора М. К. Дмитренка. Біла Церква : Білоцерківдрук, 2015. 184 с.
12. Украинские народные сказки / пер.: Е. Благинина, Г. Петников ; под ред. М. Рыльского. Москва ; Ленинград : Гос. изд‑во детской лит., 1950. 128 с.
13. Україна сміється. Сатира та гумор : у 3 т. / упоряд.: Ф. І. Лавров, І. П. Березовський. Київ, 1960. Т. 1. Народна сатира та гумор дожовтневого періоду. 14. Українська народна творчість. Багатотомне видання. Проект / пігот. М. М. Гордійчук, Ф. І. Лавров, П. Д. Павлій. Київ : Вид‑во АН УРСР, 1960. 16 с. (Проект видання пам’яток українського фольклору у 40‑ка томах. Про це див. часопис «Народна творчість та етнографія». 1970. № 4. С. 52.)
14. Українські народні казки, легенди, анекдоти / упоряд.: П.Попов, Г. Сухобрус, В. Юзвенко ; передм. Г. Сухобрус. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1957. 543 с.
15. Юзвенко В. А. Українська народна поетична творчість у польській фольклористиці ХІХ ст. Київ : Вид‑во АН УРСР, 1961. 132 с.