Максим Рильський і журнал «Народна творчість та етнографія»

Автор

Василик Світлана

молодша наукова співробітниця відділу музикознавства та етномузикології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна). ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7372-2798

Максим Рильський і журнал «Народна творчість та етнографія»

Анотація

Історія журналу «Народна творчість та етнологія» (сучасна назва журналу) починається від створення «Етнографічного вісника» (головні редактори – А. Лобода, В. Петров), який видавала Етнографічна комісія ВУАН. Через низку несприятливих для української науки й культури подій журнал зазнавав змін не тільки в назві («Етнографічний вісник», «Український фольклор», «Народна творчість», «Народна творчість та етнографія») чи редакторсько-редакційній колегії, але й у структурі журналу та його наповненні. Певний час журнал не публікували взагалі з об’єктивних причин: від 1933 до 1936 років у зв’язку зі звинуваченнями в буржуазному академізмі й націоналістичних виявах, під час Другої світової війни та в повоєнний період (1942–1956).

Інститут також зазнав реорганізацій і зміни керівництва. Так, під час евакуації до Уфи, спочатку був відділ фольклору при Інституті суспільних наук АН УРСР, від 1942 – Інститут народної творчості та мистецтва АН УРСР під керівництвом М. Грінченка, по його смерті – М. Рильського, від березня 1944 року Інститут поновив свою роботу в Києві. У цей час в Інституті почали виокремлюватися відділи, які репрезентували всі напрями українського мистецтвознавства, фольклористики та етнографії, що, знову ж таки, зумовило зміну назви наукової установи – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнографії АН УРСР.

Відновлення журналу «Народна творчість та етнографія» під керівництвом М. Рильського мало на меті не тільки інформування читача про наукові здобутки Інституту, але й висвітлення мистецько-культурного життя республіки, популяризацію народного мистецтва, залучення широкого кола дописувачів. Для реалізації поставлених завдань М. Рильський, як головний редактор, суттєво змінив наповнення журналу, ввів нові рубрики, публікував річний зміст, згрупований за рубриками, вів активну промоцію видань Інституту й АН УРСР, що зумовило збільшення тиражу журналу. Збереження кращих традицій попередніх видань, нововведення, з огляду на вимоги часу, загалом організація наукової і видавничої діяльності багатопрофільного Інституту розкривають ще одну грань особистості М. Рильського як талановитого керівника й організатора.

Ключові слова

Максим Рильський, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнографії, журнал «Народна творчість та етнографія».

Джерела та література

1. Білокопитов О. Викрити й розтрощити до кінця націоналізм на музичному фронті УСРР (доповідь, прочитана на об’єднаних зборах Оргбюра Спілки радянських музик України та МК композиторів м. Харкова 8–15 січня 1934 року). Радянська музика. 1934. № 1. С. 18–44.
2. Василик С. Народна творчість. Українська музична енциклопедія. Київ : ІМФЕ, 2016. Т. 4 (літери Н–О). С. 35–36.
3. Максим Тадейович Рильський. Некролог. Народна творчість та етнографія. 1964. № 5. С. 10–13.
4. Матеріали до бібліографії наукових праць М. Т. Рильського / упоряд.: К. Скокан, О. Майстренко, В. Шпілевич. Народна творчість та етнографія. 1965. № 4. С. 95–101; 1966, № 6. С. 99–102.
5. Олійник В. У. З історії збирання та дослідження народних пісень про Устима Кармалюка. Народна творчість та етнографія. 1960. № 4. С. 52–60.
6. П. Д. Мартинович (До 110‑річчя з д. н.), В. П. Милорадович (до 120‑річчя з д. н.). Народна творчість та етнографія. 1966. № 2. С. 81–82.
7. Пісні про Устима Кармалюка / добірка, вступ. стаття і примітки Тищенка В. І. Народна творчість та етнографія.. 1960. № 4. С. 104–110.
8. Рильський М. Т. Розквіт народної творчості на Україні. Народна творчість та етнографія. 1957. Січень-березень (Книга перша). С. 11–20.
9. Рильський М. Т. Стан і завдання Радянської фольклористики в світлі рішень XXII з’їзду КПРС. Народна творчість та етнографія. 1962. № 1. С. 3–13.
10. Сиваченко М. М. Т. Рильський – вчений. Народна творчість та етнографія. 1965. № 3. С. 36–48.
11. Скрипник Г. Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України – 85 років. Народна творчість та етнографія. 2006. № 5. С. 4–13.
12. Тичина П. Г. Слово про Максима Рильського. Народна творчість та етнографія. 1965. №3. С. 32–35.
13. Юзефчик О. Діяльність кабінету музичної етнографії ВУАН: у контексті української музичної фольклористики кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. Київ : ІМФЕ, 2004. 199 с.